Мовчання адресоване мені

нинi вона ходить iншою дорогою
хоч я i не сказав їй нiчого такого
чого не можна було б простити

Жебрак мучиться

я вiчний раб
колишнiй гладiатор
тепер смиренний як папiр жебрак
проте остерiгаюсь
повертатись до людей плечима
бо людям вiрю менше анiж псам
а втiм я псiв люблю а до людей байдужий
i з мого боку це гуманно
бо це вони менi на грудях писали
голкою три правила
не вiр не пробачай бий першим
бо це вони тримали пальця вниз
i я їм щиро вдячний за науку
хоча й не вiрю сам собi i бiльше того
не вiрю навiть тим кого люблю
та я ви не повiрите щасливий
я вже давно нiкого не вбивав

Жебрак цiлує руку синiй дiвчинi

у той день вона була синя
я знав це ще до того як її побачив
з досвiтку просив бiля церкви подаяння
але миряни оминали i мене i церкву
я перебрався до багатолюдного ринку
проте i тут мене нiхто не помiчав
тодi я покинувши людей подався
на пустир
впевнившись що поблизу нiкого нема
з великим полегшенням простягнув
руку
i враз на долоню менi закрапав дощик
свiтило сонце над головою
анi хмаринки
жодної краплини не впало деiнде
лише на мою долоню дощик капав
i капав
отiєї хвилини мене й осяйнуло
вона прийшла мов небо