Мовчання адресоване мені

полюби мене таким як любить мама
полюби не за справи i ревну вiру
а просто так нi за що
полюби мене мiй Великий Пане
i покарай мене за те що
Ти мене любиш

Жебрак i поетеси

щедрiсть поетес поступається лише
щедростi доярок
доярки неперевершенi у їхню щирiсть
вiрю бiльше анiж у щирiсть
коров’ячого молока
милосердя поетес нагадує менi
скорпiона
такi асоцiацiї чудово тонiзують
приймаючи вiд поетеси милостиню
почуваю себе провiнцiйним актором
що також вносить елемент
пiкантностi
оскiльки гра тим паче зi скорпiоном
завжди збуджує i спонукає до авантюр
поетесу так само складно збагнути
як i таємницю популярностi
пепсi-коли
єдине що знаходжу в поетесi
вiд доярки
вона нiколи не кине свого вiрша
жебраковi пiд ноги
якщо дає в долоню
то обов’язково сама
затисне її в кулак
а якщо опускає до картуза то
дбаючи аби пожертвуваних вiршiв
не забрало вiтром без вагань знiме
годинника i прикладе ним подаяння
i це вже не манiрнiсть не гра
а порух душi природний як бажання
доярки
можливо саме поетеси не дають менi
померти
проте мушу зiзнатися що про доярок
я думаю частiше

У жебрака вихiдний день