Мовчання адресоване мені

опершись плечима
на стовбур стрункої
молоденької яблунi
я розслабився тiлом
i поглядом душа моя вiдпочивала
я дрiмав бажаннями i почуттями
мене звуть Оленою
почулося надi мною
то й що зiбрався було вiдповiсти
але розплющив очi
сонце заслiпило мене
тому майже не розгледiв її лиця
а тiльки побачив над головою
золотого нiмба
приємно було з вами познайомитися
завершила дiвчина церемонiю
я не одразу збагнув що її знайомство
зi мною це менi подаяння
провiвши її поглядом скрушно зiтхнув
як жаль що я сьогоднi не працюю
таке знайомство пропало
а втiм я не педант
якщо й забудеться її iм’я
то завше пам’ятатиму волосся

Жебрак i сентиментальнiсть

зневажаю заощадження
але маю сентимент i зберiгаю
деякi дрiбнi подаяння
котрi вiд довгого зберiгання набули
для мене уже цiнностi матерiальної
а не тiльки як пам’ять минувшини
я люблю їх переглядати отримую
справжню насолоду
ось цю обгортку вiд жувальної гумки
дала менi дiвчина
з личком здивованої тваринки
а великого чорного гудзика
аби пришив до пальта на мiсцi
вiдiрваного
якоїсь зими пожертвувала старенька
згорблена бабця котра на мотузяному
повiдку вела за собою безхвостого
рудого кота