Мовчання адресоване мені

не вмiєш бачити
ти помиляєшся
нi лиш обманююсь спокiйно виправляю
кастанеду до речi з новим роком

Жебрак прозрiває

я стояв у черзi до неї за словом
власне я стояв збоку вiд натовпу
що її оточував i вигадував для себе
пiльги якi без перешкод дозволили б
отримати таке жаданне i цiлюще
для мене слово позаяк статус жебрака
нi цих анi жодних iнших пiльг
не передбачав
зрештою я їх i не потребував
а вигадував лише для того
аби прискорити час
не маючи нiчого я мав усе
все окрiм її слова
яке ще ранiше випрошував у неї
за яке уже заплатив цiну
бiльше за яку важить лише життя
я стояв наче перед зачиненими
дверима аптеки в якiй сподiвався
знайти лiки i смиренно чекав
замислившись над рiзницею мiж
милосердям i милостинею
повз мене проходила жiнка
я за звичкою простягнув руку
спинившись вона плюнула менi у вiчi
ти вiльний мовила на прощання
витершись я озирнувся довкола
хiба не вчив мене батько
не вiр словам
особливо коли вони належать жiнцi
бiльше того
не вiр власним очам
особливо коли вони дивляться на жiнку
я поправив на плечi торбу
i неквапно рушив геть
що жебраковi робити на мiтингу

Жебрак i фiлософiя