явнимрiзниця лише в томуяке зернятко булозагорнуте у землюти вiдцвiла менi пилком жаданняне торкнувшись устлиш пелюстками обсмалила вiїневладний над собоютримаю у руцi два скiпетришкодуючи що нiколи вонине слугуватимуть тарахкальцямина забаву нашим дiтямяких я зрiкся а ти не пам’ятаєшпiд мертвим серцем макiвкищо так нестерпно їйболитьIIфлакон з бурштинового склаiз срiбним переливоммав форму квiткищо цвiте у джунгляхабо деiнде не у насвбирає аромат екзотикитут мешкав джинале помервiд трьох твоїх вiдвертих небажаньякi довiльно сам собi тлумачиввiд твого iменiтой джин помервiд трьох своїх бажаньщо загадав але не виконавi залишив менi у спадоксвоє житлоi всi твої здiйсненнi небажанняIIIпалає свiчкачорнiє профiльi страшно трохилибонь з незвичкигорить iзнизутремтить рука
