Він вперше за весь час подумав про свята. Коли Джоні був при голосі, свята надавали чудову можливість підзаробити на концертах, але навіть і тоді Різдво було святою справою. Якщо він пропустить Різдво, це буде вже вдруге. Минулого року о цій порі він розважав свою майбутню другу жінку в Іспанії, намагаючись схилити її на шлюб.
— Ага, — озвався Джоні, — Святий Вечір і Різдво. — Він не згадав зустріч Нового року. Це буде один з тих розгульних вечорів, яких він потребував час від часу, щоб напитися разом з друзями, і ніяка дружина тоді йому не потрібна. Його сумління від цього не страждало.
Вона допомогла вдягти піджак і почистила його. Він завжди мав винятково елегантний вигляд. Вона помітила, що Джоні насупився, бо йому не сподобалося, як була випрана сорочка, та й запонки, які він не носив довгий час, були дещо крикливими як на його сьогоднішні смаки. Джині лагідно посміхнулась і докинула:
Том нічого цього не помітить.
Вони всі втрьох провели його за двері аж до машини. Донечки йшли по боках, тримаючи його за руки. Дружина ступала трохи позаду. Їй було приємно від його щасливого вигляду. Підійшовши до машини, Джоні обернувся, підняв по черзі доньок високо в повітря і поцілував їх, спускаючи на землю. А тоді поцілував дружину і сів у машину. Він не полюбляв розтягнутих прощань.
***
Про все заздалегідь подбали особистий представник Джоні Фонтане по зв'язках з громадськістю і його помічник. Біля будинку на нього чекала машина з водієм, яку взяли напрокат. В ній сиділи зв'язківець з громадськістю і один з його працівників. Джоні припаркував свій автомобіль, вскочив у винайнятий, і вони помчали в аеропорт. Він зачекав у машині, поки його представник зустрічав Тома Хейгена біля літака. Коли Том сів у машину, вони потиснули один одному руки і поїхали до Джоні додому.
Нарешті вони з Томом залишились у вітальні самі. Джоні не вибачив Томові, що той не дав йому зв'язатися з доном в ті скрутні часи, коли дон сердився на нього, це було ще до весілля Конні Корлеоне. Хейген ніколи не вибачався за свої вчинки. Він не міг інакше. В його обов'язки входило також бути громовідводом для обурених почуттів, які люди мали до дона, але не наважувались висловити їх безпосередньо, хоча він, може, на те і заслуговував.
— Твій хрещений батько прислав мене, щоб я виручив тебе в деяких справах, — сказав Хейген. — Я хочу розв'язатись з цим до Різдва.
Джоні зітнув плечима.
— Картину вже зроблено. Директор — порядний чоловік і поводився зі мною добре. Мої сцени надто суттєві, щоб їх вирізали й залишили на підлозі в монтажній кімнаті лише через Вольцове бажання поквитатися зі мною. У нього руки закороткі, щоб зіпсувати фільм, який обійшовся в десять мільйонів доларів. Отже, тепер усе залежатиме від того, як оцінюватимуть мою гру в картині.
— Чи здобуття академічної премії справді гранично важливе для акторської кар'єри? — обережно поцікавився Хейген. — Чи це звичайна рекламна мура, яка в дійсності не має ніякого значення? — Він помовчав, а тоді поспішно додав:
— Звісно, за винятком слави, бо ж слави прагнуть усі.
— За винятком мого Хрещеного Батька, — посміхнувся Джоні Фонтане до Хейгена. — І тебе. Ні, Томе, це ніяка мура. Академічна премія може гарантувати акторові десять років визнання. Він зможе сам вибирати ролі для себе. Публіка ходитиме, щоб побачити його. Ясно, що це не все і вся, але для артиста це найважливіша річ в його справі. Я розраховую одержати премію. Не тому, що я такий вже великий актор, але тому, що я відомий співак, та й роль безпрограшна. Та і я теж добре граю, ні, справді добре.
Том Хейген висловив сумнів:
— Твій Хрещений каже мені, що на сьогодні у тебе немає жодних шансів отримати премію.
— Ти хоч розумієш, про що ти говориш? — розлютився Джоні Фонтане. — Фільм ще не відредагований, тим паче його ще не випустили на екрани. А дон навіть ніяким боком не причетний до кінобізнесу. Якого біса тобі було летіти їй три тисячі миль, щоб повідомити мені оце лайно? — Джоні ледь не плакав від потрясіння.
— Джоні, — заговорив Хейген стурбовано, — я ні біса не тямлю у ваших кіносправах. Зрозумій, я лише донів хлопчик на побігеньках. Але ми не раз і не два обговорювали твої справи. Він турбується за тебе, за твоє майбутнє. Він вважає, що ти ще потребуєш його допомоги, і йому хочеться владнати всі твої проблеми раз і назавжди. Тому я й прилетів сюди, щоб зрушити справи з місця. Але тобі пора дорослішати, Джоні. Досить мати себе за співака чи актора. Дивись на себе як на солідну людину, як на впливову і сильну громадську особистість.
Джоні Фонтане розсміявся і долив собі віскі.
— Якщо я не здобуду премію, у мене буде стільки ж вплину, як у котроїсь з моїх дочок. У мене пропав голос, якщо б він повернувся, я б міг дещо здійснити. О прокляття. Звідки мій Хрещений може знати, що я не здобуду премії? Гаразд, я вірю, що він знає. Він ніколи не помилявся.
— Нам стало відомо, — Хейген припалив тоненьку сигару, — що Джек Вольц не збирається витрачатися на підтримку твоєї кандидатури. Він навіть дав знати усім, хто голосуватиме, що не схвалює твоєї кандидатури. Але вирішальним чином може вплинути затримка асигнувань на рекламу і на всякі такі речі. Поза тим він робить хвилі, щоб одному хлопцю забезпечити якомога більше голосів «за». Вольц вдається до всіх можливих підкупів і хабарів, влаштування на роботу, підслуховування жіночок — будь-що. При цьому він намагається не нашкодити фільму, або принаймні принести якнайменше шкоди йому.
Джоні Фонтане пересмикнув плечима, налив повну склянку віскі і осушив її.
— Тоді зі мною все ясно.
Хейген стежив за ним, гидливо скрививши кутики вуст.
— Віскі твій голос не направить, — докинув Том.
— Іди ти...— Джоні брутально вилаявся.
Хейгенове обличчя миттю набуло непроникного виразу.
— О'кей, надалі я говоритиму лише про справи.
Джоні Фонтане поставив склянку, підійшов і став навпроти Хейгена.
— Я шкодую, Томе, що у мене вихопились ці слова, — сказав він. — Їй-богу, перепрошую. Я нариваюсь на тебе, бо мені хочеться порішити цього виродка Джека Вольца. Я не наважуюсь насипатися на Хрещеного, отож і зігнав злість на тобі.
На очах у нього заблищали сльози. Він взяв і жбурнув порожню склянку в стіну, але так немічно, що товстостінна склянка навіть і не тріснула, а відкотилась по підлозі від стіни йому ж під ноги. Джоні дивився на неї в безсилій люті. А тоді засміявся, промовляючи: «О боже, боже».
Джоні пройшов у протилежний бік кімнати і сів навпроти Хейгена.
— Ти знаєш, — заговорив він знову, — тривалий час мені все вдавалося. А коли розлучився з Джині, все полетіло догори раком. У мене пропав голос. Мої платівки перестали розкуповувати. Мені не пропонували жодної роботи в кіно. А до всього ще й Хрещений Батько розсердився і не хотів ні говорити зі мною по телефону, ні зустрічатися, коли я приїздив до Нью-Йорка. Ти завжди стояв на перешкоді, і я винуватив тебе, хоча й знав, що ти не чинив би так без донової на те волі. Але ж на нього неможливо сердитись. Це все одно що сердитись на самого господа-бога. Отож я кляв тебе на всі заставки. Хоча, як не крути, ти скрізь правий. І щоб довести тобі, що я розкаююсь, я готовий вчинити, як ти радиш. І не заглядатиму в чарку, доки не повернеться голос. Згода?
Розкаяння було щирим. Хейген пересердився. Мабуть, щось-таки було в цьому тридцяти п’ятирічному хлопчині, інакше дон не пишався б ним.
— Забудьмо, Джоні, — промовив Хейген. Його збентежила глибина розпачу Джоні, збентежив здогад, що той розпач міг бути продиктований острахом, що він, Хейген, може навернути дона проти Фонтане. Але ж ніхто й ні за які і не зміг би скерувати дона проти когось на свій вибір, прихильність до людей не залежала ні від кого.
— Не так-то все й кепсько виглядає, — пояснив він Джоні. — Дон каже, що може знешкодити всі Вольцові підступи проти тебе. І що ти майже напевне матимеш премію. Він вважає, що це не вирішення твоїх проблем, і хоче знати, чи вистачить у тебе кебети й снаги, щоб стати самостійним кінопродюсером і робити фільми від початку й кіпця.
— Яким таким робом він збирається присудити мені премію? — недовірливо перепитав Джоні.
Вы читаете Хрещений Батько
