— А чому це ти так легко береш на віру, що Вольц може вирвати премію, а твій Хрещений не зможе? — в свою чергу різко запитав його Хейген. — Оскільки нам потрібна твоя віра в другу частину нашої справи, я розповім тобі дещо. Твій Хрещений незрівнянно впливовіший за Джека Вольца. До того ж він має значно більше впливу в найважливіших місцях. Як він може визначити присудження премій? Він контролює людей, які контролюють, усі профспілки в кінопромисловості, всіх або майже всіх людей, які голосуватимуть. Звісно, ти маєш бути талантом і за своїми особистими якостями мати право на участь у конкурсі. І ще одне — у твого Хрещеного Батька у голові більше олії, ніж у Джека Вольца. Він не перестріне цих людей, не приставить їм пістолета до голови і не скаже: «Голосуйте за Джоні Фонтане або ж вас звільнять з роботи». Ні, він не вдається до сили, якщо це не спрацьовує чи викличе надто великий переполох. Він примусить цих людей проголосувати за тебе, бо вони самі захочуть того. Але вони не захочуть, якщо він не подбає. Повір мені на слово, він здобуде для тебе премію. А от якщо він не натисне, то ти її тільки й бачитимеш.
— Добре, — сказав Джоні, — я вірю тобі, а в мене є і снага, й кебета, щоб бути продюсером, але чортма грошей. Жоден банк не дасть мені кредиту. Виробництво ж кінокартини потребує мільйонів і мільйонів.
— Коли отримаєш премію, — сухо докинув Хейген, — наймись підготовкою виробництва трьох власних фільмів. Збери кращих людей в цій справі — найкращий технічний персонал, найвідоміших кінозірок — усіх, кого тобі треба. Заплануй від трьох до п'яти фільмів.
— Ти з глузду зсунувся, — відповів Джоні, — така купа фірм пожере до двадцяти мільйонів доларів.
— Коли тобі треба будуть гроші, — вів далі Хейген, зв'яжися зі мною. Я дам тобі назву банку тут, у Каліфорнії, до якого ти звернешся за позичкою. Не турбуйся, вони стало фінансують кінофільми. Просто попроси позичку, я це робиться завжди, подай необхідні документи на обґрунтування свого прохання, як це знову ж таки завжди робиться між діловими людьми. Вони пристануть на твою пропозицію. Але насамперед тобі треба буде зустрітися зі мною і повідомити мене про суму і про плани. Домовились?
Запала тривала тиша, Джоні мовчав. Зрештою він запитав:
— А що ще?
— Ти хочеш сказати, — посміхнувся Хейген, — чи повинен ти чимось віддячити за позику в двадцять мільйонів доларів? Авжеж мусиш. — Він почекав, чи не докине Джон ні якесь слово. — Але від тебе не вимагається нічого такого чого б ти не зробив і без того, якщо б дон попросив про це.
— Якщо це щось серйозне, я хочу, щоб дон сам сказав мені, зрозумів? Я не хочу, щоб це передавалося через тебе чи через Сонні.
Хейген здивувався його кмітливості. Що не кажіть, а в кебеті Джоні не відмовиш. У Джоні стало здорового глузду збагнути, що дон надто любив його і був доста меткий, щоб наражати на небезпеку по- дурному, в той час як від Сонні можна всього сподіватися. Він відповів:
— Я хочу запевнити, що Хрещений суворо наказав мені і Сонні не вплутувати тебе ні в які справи, які могли б підмочити твою репутацію в разі нашої помилки. А сам він не втне такого й поготів. Запевняю тебе, будь-яку послугу, яку б він захотів отримати від тебе, ти сам запропонуєш йому ще до того, як Хрещений висловить своє прохання. Згода?
— Згода, — посміхнувшись, відповів Джоні.
— До того ж він впевнений в тобі, — говорив далі Хейген. — Він гадає, що тобі розуму не позичати, отже, розраховує, що банк, тобто він сам, заробить на цьому капіталовкладенні. Отже, це справді ділова угода, завжди пам'ятай про це. Не розкидайся грішми. Можливо, ти й найулюбленіший його хрещеник, але двадцять мільйонів — це добряча купа доларів, йому доведеться викластися, щоб ти отримав таку суму.
— Перекажи йому, хай не хвилюється, — сказав Джоні. — Коли таке, як Джек Вольц, змогло стати великим кіногенієм, тоді хто-небудь зможе.
— Твій Хрещений теж такої думки, — докинув Хейген. Можеш сказати, щоб мене відвезли в аеропорт? Я вже розповів тобі все, що мав розповісти. Коли укладатимеш контракт, винайми собі адвоката, мені не до цього. Але я хотів би бачити все ще до твого підпису, якщо не заперечуєш. Також ти ніколи не матимеш ніякої мороки з профспілками. Це зменшить твої виробничі витрати, отож якщо твоя бухгалтерія накине певну суму по цій статті — не бери її до уваги.
— Чи маю я заручатися твоєю згодою на все інше — сценарії, артисти тощо? — обережно запитав Джоні. Хейген заперечно схитнув головою.
— Ні, — сказав він, — можливо, дон з чимось не погодиться, але тоді він скаже це безпосередньо тобі самому. Хоча я не уявляю собі, що б могло викликати його заперечення. Кіно його не цікавить ні з якого боку. Та ще ж він принципово не любить втручатися, я кажу, бо знаю з власного досвіду.
— Добре, — мовив Джоні. — Я сам підвезу тебе до аеропорту. Подякуй Хрещеному від мене. Я б і сам подзвонив йому, але ж він ніколи не підходить до телефону. До речі, чого це він?
Хейген зачудовано зітнув плечима.
— Він взагалі майже ніколи не розмовляє по телефону. Не хоче, щоб записували його голос, навіть якщо говорить про щось цілком невинне. Він остерігається, щоб не зшили з його слів щось інше. Думаю, що в цьому справа. Він єдиного боїться, що власті можуть влаштувати йому якусь пастку. І не хоче допомагати їм у цьому.
Вони сіли в машину Джоні і поїхали до аеропорту. Хейген зробив висновок, що Джоні кращий, ніж він про нього думав. Джоні справді дещо збагнув, отже, і в аеропорт відвозив його сам. Навіть дон надавав значення таким речам, як особиста уважність. А ще ж і вибачення. Воно було щирим. Він знав Джоні не перший день і розумів, що той ніколи б не вибачився з почуття страху. Джоні завжди мав характер. Через це і потрапляв у халепу з кінобосами, та ще через жінок. Поза тим він був одним з небагатьох, хто не боявся дона. Хейген це міг сказати, мабуть, лише про Фонтане і про Майкла. Отже, вибачення було щирим, і він його приймав саме як таке. Їм з Джоні доведеться частенько бачитися протягом наступних кількох років А Джоні доведеться ще скласти наступний іспит, який і покаже його справжню кмітливість. Йому треба буде зробити для дона те, про що дон його ніколи не попросить і ніколи не наполягатиме, щоб він здійснив це як частину угоди. Хейгенові хотілося б знати, чи здогадається Джоні Фонтане про цю неписану умову угоди.
Висадивши Хейгена в аеропорту (Хейген наполіг, що б Джоні не вештався з ним по аеровокзалу в очікуванні відльоту), Джоні знову поїхав до Джині. Вона не сподівалася на його приїзд. Але йому хотілося побути в неї, обдумати все і намітити план дій. Він знав, що Хейген йому повідомив надзвичайно важливі речі — віднині змінювалося все його життя. Колись він був на вершині слави, але тепер, ще в молодому тридцятип'ятирічному віці, його зірка закотилась. Він не мав жодних ілюзій. Навіть якщо б він здобув премію як найкращий актор, що б вона йому, в бісового батька, дала? Нічого, якщо до нього не повернеться голос. Він буде таким собі другорозрядним артистом, без справжнього впливу, без особистості. Навіть оте дівчисько, що відшило його, хоча було лагідне й хитре і, здається, гралося з ним, та чи було б воно отаким розсудливим, коли б він залишився на вершині слави? Тепер з доновою фінансовою підтримкою він може потягатися з будь-ким у Голлівуді. Він може стати королем. Джоні усміхнувся. Чорти б його брали. Він навіть може бути доном.
А не завадило б знову пожити з Джині кілька тижнів або й довше. Він би ходив на прогулянки з дітьми, можливо, зустрічався б з друзями. Перестав би пити й смалити, слідкував би за собою по- справжньому. Можливо, його голос знову б зміцнів. Якщо б це сталося, та ще з доновими грішми, йому б не було рівних. Він би й справді уподібнився стародавньому королю чи імператору, наскільки таке можливе в Америці. І це б уже не залежало від властивостей його голосу чи від прихильності глядачів до нього як до актора. Це була б імперія, заснована на грошах і на особливій, найомріянішій формі влади.
Джині приготувала йому кімнату для гостей. Між ними було мовчазне порозуміння про те, що він не спатиме в її кімнаті, що вони не житимуть як чоловік і жінка. Вони вже ніколи не зможуть поновити давніх стосунків. І хоча зовнішній світ скандальних хронікерів і кінобогеми покладав вину за їхній невдалий шлюб лише на нього, проте в дивний спосіб між собою вони знали, що вона була ще більше винною в їхньому розлученні.
Коли Джоні Фонтане став популярнішим співаком і кінозіркою музичних комедійних фільмів, йому ніколи й на думку не спадало кинути дружину з дітьми. Він був ще вельми італійцем, вельми старожитнім чоловіком. Звісно, подружньою вірністю він не відзначався. Та й як би міг її берегти зі своєю професією, при всіх отих спокусах, які оточували його. І хоча він здавався тоненьким худорлявим хлопчиною, проте був наділений жилавою міцною гіллякою, як це трапляється з багатьма представниками дрібнокостистого романського типу. Жінки втішали його своїм подивом. Йому подобалось з'являтися на людях з гарненьким,
Вы читаете Хрещений Батько
