скромним, непорочного вигляду дівчиськом, а потім, вивільнивши її груди від бюстгальтера, здивовано побачити спадисті, повні й тугі перса, такі похітливо важкі в порівнянні з камейним обличчям. Йому подобалось спіткатися із статевою сором'язливістю і несміливістю у сексуального вигляду дівчат, які грішили награними фальшивими жестами і рухами, немов спритні баскетболістки, і грали в спокусниць, що вже переспали із сотнею хлопців, а коли доходило до діла, то доводилось годинами змагатися, щоб домогтися свого, і виявлялось, що вони були незаймані.
Голлівудські ловеласи насміхалися над його захопленням непорочницями. Вони прямо називали це сільською забобонністю. А ще ж скільки доводиться морочитися, щоб вмовити незайманицю, виникають всілякі ускладнення, і на довершення до всього вони зазвичай виявляються нікчемними, невправними партнершами. Але Джоні знав, що все залежить від поводження з молодою дівчиною. До неї треба мати підхід, і тоді ніщо не зрівняється з дівчиськом, яке вихоплено відчуває смак першої в її житті чоловічої близькості. Ах, як прекрасно позбавляти їх цноти. Що за насолода, коли вони обплітають тебе ногами. У кожної з них стегна своєї неповторної форми, у кожної свої сідниці, шкіра у кожної свого властивого лише їй відтінку — білого, коричневого чи рудувато-коричневого кольору, а коли він розважався з тією кольоровою дівчиною в Детройті, Хорошою дівчиною, не з тих, що чіпляються на шию, а молодшою донькою джазового співака, що співав у нічному клубі разом з ним, то вона взагалі була однією з найровродливіших жіночок, з якими він мав щось спільне. Її вуста смакували, як справдешній мед з домішкою перцю, її темно-брунатна шкіра була немов кремова, а сама вона була такою ласою, як ніяка інша із створених богом жінок, і була вона незайманою.
Інші чоловіки завжди теревенили про різні екзотичні засоби, а йому це не давало особливої втіхи. Дівчина, з якою він вдався до інших способів, йому ніколи вже не подобалась так, як перед тим, бо це не давало йому повної насолоди.
У нього з другою дружиною, власне, тому й дійшло до не порозумінь, що вона надто уподобала старий спосіб «шістдесят дев'ять», уподобала до того, що не бажала нічого іншого, і йому доводилося буквально силою брати її. Вона почала глузувати з нього, називала його мужланом, і поширилась чутка, що він кохається, як сопливий молокосос. Може, саме тому вчора дівчина відмовила йому. Та чорт з нею, чого можна було сподіватися від неї в ліжку? Дівчину, яка любить це діло, зразу видно, і такі найліпші. Особливо ті, що давно не злягалися. Кого він справді зневажав, так це тих, що почали статеве життя в дванадцять, а до двадцяти вже вичерпалися і лише імітували рухи, хоча дехто з них є справжніми неперевершеними красунями і можуть тебе просто-таки замордувати.
Джині принесла до спальні каву з тортом і поставила все на довгому столі у тій частині кімнати, де не було ліжок. Він сказав їй лише про те, що Хейген допомагає йому у забезпеченні кредитів для започаткування власного кіновиробництва, це її схвилювало. Отже, він знову може стати важною персоною. Проте Джині не знала про реальну силу дона Корлеоне, і тому вона не розуміла всієї важливості приїзду з Нью-Йорка Тома Хейгена. Він повідомив їй, що Хейген влаштовував юридичний бік справи.
Коли випили каву, Джоні висловив бажання ще попрацювати, сказав, що зателефонує потрібним людям і складе деякі плани на майбутнє.
— Половина всього буде на ім'я дітей, — сказав він їй. Виходячи з кімнати, вона вдячно посміхнулась і поцілувала його на добраніч.
Скляна тарілочка була вщерть заповнена улюбленими сигаретами з його монограмою, на столику до письма стояла посудина для зволоження повітря з чорними кубинськими сигарами, завтовшки з олівець. Його мозок працював, як справжній мотор. Він подзвонив авторові популярної книжки, яка йшла нарозхват, саме по ній було створено щойно зроблений фільм. Автор був ровесником Джоні, він важко пробив собі дорогу і став світилом в літературі. Письменник прибув у Голлівуд з надією, що з ним рахуватимуться як з поважною особою, а з ним поводились як з лайном. Одного вечора Джоні був свідком його приниження в Браун Дербі. Письменник домовився про побачення в цьому містечку з добре знайомою грудастою актрисою, напевне ж, щоб потім трохи поблудити. Але, коли вони вечеряли, артисточка втекла від відомого літератора, бо її поманив пальчиком кіноартист з щурячою мармизою, який спеціалізується на комічних ролях. Вони наочно роз'яснили письменникові, хто є хто в голлівудській табелі любовних зносин. Не має ніякого значення, що його книжка принесла у всесвітню славу. Артисточка віддасть перевагу перед ним найогиднішій, найпотворнішій, найнікчемнішій знаменитості з кіносвіту.
Отже, Джоні зателефонував письменникові до Нью-Йорку додому і подякував за чудову роль, яку він відвів у своїй книзі для нього. Він безсоромно улещував автора, а тоді, ніби між іншим, поцікавився, як ідуть справи з новим романом і про що він, власне, буде. Джоні припалив сигарету поки автор переповідав йому найцікавіший розділ, а під кінець сказав: «Слухайте, я б хотів почитати, коли ви завершите. Може б, ви прислали мені примірник? Не виключено, що я зможу добре пристроїти вашу книжку, на кращих умовах, ніж ви маєте у Вольца».
Завзяття, яке він відчув у голосі письменника, підтвердило, що він попав у точку. Вольц обчистив сценариста, заплативши якийсь дріб'язок за його книжку. Джоні сказав, що буде в Нью-Йорку десь після свят, і якщо автор не заперечує, він би запросив його на обід, який він влаштує для своїх друзів. «Я знаю кілька гарненьких шльондр», — жартома повідомив Джоні. Письменник розсміявся і сказав: «О'кей».
Потім Джоні подзвонив директорові й операторові щойно відзнятого фільму за його участю і подякував їм за допомогу. Довірливо повідомив їх про свою обізнаність щодо ворожого ставлення до себе Вольца, отже, він подвійно вдячний їм за поміч, і якщо він колись чимось зможе їм придатися, нехай сміливо телефонують, він зробить усе від нього залежне, щоб допомогти.
А тоді зробив найважчий телефонний дзвінок — до самого Джека Вольца. Подякував йому за роль у фільмі й запевнив, що завжди готовий з радістю працювати на нього. Хотів збити Вольца зі сліду. Адже він завжди був безхитрісний і прямий. За кілька днів Вольц рознюхає про його маневри і буде вражений підступністю цього дзвінка, а Джоні Фонтане саме того й треба.
Після цього Джоні сидів за столом, пахкаючи сигарою. На сусідньому столику стояла пляшка віскі, але ж він наче дав слово собі і Хейгенові не пити. Йому навіть не треба було б і палити. Хоча це дурниці; хоч яка там була причина клопоту з голосом, його навряд чи можна поправити, відмовившись від питва й куріння. Але ж чорти його знають, може, воно щось і допоможе, а Джоні не хотів втрачати жодного шансу тепер, коли йому посміхнулась можливість поборотися.
Коли вже весь дім поринув у сон, коли його колишня дружина і улюблені доньки міцно спали, він зміг подумки знову повернутися до тих часів у своєму житті, коли залишив сім'ю. Залишив їх заради проститутки, якою була його друга дружина. Але навіть зараз він посміхався при думці про неї, вона була такою милою шалавою і то найнесподіванішим чином, а поза тим, що полегшувало йому життя, так це прийняте одного дня рішення ніколи не ображатися на жінок, або, якщо точніше, висновок, що він не може дозволити собі ненавидіти свою першу дружину і своїх дочок, своїх коханок, другу дружину, на ступних коханок, аж до Шарон Мур, яка відшила його та так, що могла тепер пащекувати, ніби не далась самому Джоні Фонтане.
Спочатку він співав з мандрівним джазом, тоді став співаком на радіо, тоді — зіркою в кінотеатрах, аж поки не пробився на кіноекран. І завжди жив собі на втіху, мав жінок, яких хотів, але ніколи не дозволяв, щоб це якось впливало на його особисте життя. А тоді став упадати за невдовзі його другою дружиною Маргот Ештон; він буквально схибнувся на ній. Його кар'єра полетіла собаці під хвіст, його голос — ще далі, його родинне життя перетворилось на пекло. І настав день, коли він залишився ні з чим.
Річ у тому, що він завжди був щедрий і справедливий. При розлученні залишив першій дружині все чисто. Він подбав, щоб його обидві доньки мали частку у всьому, що він робив, у кожній платівці, кожному фільмі, кожному клубному виступі. І коли він був багатий і в славі, він не відмовляв своїй першій дружині ні в чому. Він допомагав усім її братам і сестрам, її батькові й матері, її шкільним подругам та їхнім родинам. Він ніколи не грався у зарозумілу знаменитість, навіть співав на весіллях двох молодших сестер своєї дружини, чого не любив у смерть. Не відмовляв їй ні в чому, за винятком своєї незгоди на повну відмову від власної особистості.
І ось, коли він сягнув дна, коли йому вже була заказана робота в кіно і пропав голос, коли друга дружина зрадила, його, він приїхав, щоб провести кілька днів з Джині і свої-' ми доньками. Якогось дня він так чи інакше віддався на її милість, бо йому було непереливки. Того дня він прослухав свою останню платівку, але його голос звучав так жахливо, що Джоні звинуватив оператора у навмисному спотворенні запису. Аж кінець кінцем він сам переконався, що то насправді так звучав тепер його голос. Він розбив сигнальну платівку і відмовився співати. Йому було настільки соромно, що він вже не проспівав жодної ноти,
Голлівудські ловеласи насміхалися над його захопленням непорочницями. Вони прямо називали це сільською забобонністю. А ще ж скільки доводиться морочитися, щоб вмовити незайманицю, виникають всілякі ускладнення, і на довершення до всього вони зазвичай виявляються нікчемними, невправними партнершами. Але Джоні знав, що все залежить від поводження з молодою дівчиною. До неї треба мати підхід, і тоді ніщо не зрівняється з дівчиськом, яке вихоплено відчуває смак першої в її житті чоловічої близькості. Ах, як прекрасно позбавляти їх цноти. Що за насолода, коли вони обплітають тебе ногами. У кожної з них стегна своєї неповторної форми, у кожної свої сідниці, шкіра у кожної свого властивого лише їй відтінку — білого, коричневого чи рудувато-коричневого кольору, а коли він розважався з тією кольоровою дівчиною в Детройті, Хорошою дівчиною, не з тих, що чіпляються на шию, а молодшою донькою джазового співака, що співав у нічному клубі разом з ним, то вона взагалі була однією з найровродливіших жіночок, з якими він мав щось спільне. Її вуста смакували, як справдешній мед з домішкою перцю, її темно-брунатна шкіра була немов кремова, а сама вона була такою ласою, як ніяка інша із створених богом жінок, і була вона незайманою.
Інші чоловіки завжди теревенили про різні екзотичні засоби, а йому це не давало особливої втіхи. Дівчина, з якою він вдався до інших способів, йому ніколи вже не подобалась так, як перед тим, бо це не давало йому повної насолоди.
У нього з другою дружиною, власне, тому й дійшло до не порозумінь, що вона надто уподобала старий спосіб «шістдесят дев'ять», уподобала до того, що не бажала нічого іншого, і йому доводилося буквально силою брати її. Вона почала глузувати з нього, називала його мужланом, і поширилась чутка, що він кохається, як сопливий молокосос. Може, саме тому вчора дівчина відмовила йому. Та чорт з нею, чого можна було сподіватися від неї в ліжку? Дівчину, яка любить це діло, зразу видно, і такі найліпші. Особливо ті, що давно не злягалися. Кого він справді зневажав, так це тих, що почали статеве життя в дванадцять, а до двадцяти вже вичерпалися і лише імітували рухи, хоча дехто з них є справжніми неперевершеними красунями і можуть тебе просто-таки замордувати.
Джині принесла до спальні каву з тортом і поставила все на довгому столі у тій частині кімнати, де не було ліжок. Він сказав їй лише про те, що Хейген допомагає йому у забезпеченні кредитів для започаткування власного кіновиробництва, це її схвилювало. Отже, він знову може стати важною персоною. Проте Джині не знала про реальну силу дона Корлеоне, і тому вона не розуміла всієї важливості приїзду з Нью-Йорка Тома Хейгена. Він повідомив їй, що Хейген влаштовував юридичний бік справи.
Коли випили каву, Джоні висловив бажання ще попрацювати, сказав, що зателефонує потрібним людям і складе деякі плани на майбутнє.
— Половина всього буде на ім'я дітей, — сказав він їй. Виходячи з кімнати, вона вдячно посміхнулась і поцілувала його на добраніч.
Скляна тарілочка була вщерть заповнена улюбленими сигаретами з його монограмою, на столику до письма стояла посудина для зволоження повітря з чорними кубинськими сигарами, завтовшки з олівець. Його мозок працював, як справжній мотор. Він подзвонив авторові популярної книжки, яка йшла нарозхват, саме по ній було створено щойно зроблений фільм. Автор був ровесником Джоні, він важко пробив собі дорогу і став світилом в літературі. Письменник прибув у Голлівуд з надією, що з ним рахуватимуться як з поважною особою, а з ним поводились як з лайном. Одного вечора Джоні був свідком його приниження в Браун Дербі. Письменник домовився про побачення в цьому містечку з добре знайомою грудастою актрисою, напевне ж, щоб потім трохи поблудити. Але, коли вони вечеряли, артисточка втекла від відомого літератора, бо її поманив пальчиком кіноартист з щурячою мармизою, який спеціалізується на комічних ролях. Вони наочно роз'яснили письменникові, хто є хто в голлівудській табелі любовних зносин. Не має ніякого значення, що його книжка принесла у всесвітню славу. Артисточка віддасть перевагу перед ним найогиднішій, найпотворнішій, найнікчемнішій знаменитості з кіносвіту.
Отже, Джоні зателефонував письменникові до Нью-Йорку додому і подякував за чудову роль, яку він відвів у своїй книзі для нього. Він безсоромно улещував автора, а тоді, ніби між іншим, поцікавився, як ідуть справи з новим романом і про що він, власне, буде. Джоні припалив сигарету поки автор переповідав йому найцікавіший розділ, а під кінець сказав: «Слухайте, я б хотів почитати, коли ви завершите. Може б, ви прислали мені примірник? Не виключено, що я зможу добре пристроїти вашу книжку, на кращих умовах, ніж ви маєте у Вольца».
Завзяття, яке він відчув у голосі письменника, підтвердило, що він попав у точку. Вольц обчистив сценариста, заплативши якийсь дріб'язок за його книжку. Джоні сказав, що буде в Нью-Йорку десь після свят, і якщо автор не заперечує, він би запросив його на обід, який він влаштує для своїх друзів. «Я знаю кілька гарненьких шльондр», — жартома повідомив Джоні. Письменник розсміявся і сказав: «О'кей».
Потім Джоні подзвонив директорові й операторові щойно відзнятого фільму за його участю і подякував їм за допомогу. Довірливо повідомив їх про свою обізнаність щодо ворожого ставлення до себе Вольца, отже, він подвійно вдячний їм за поміч, і якщо він колись чимось зможе їм придатися, нехай сміливо телефонують, він зробить усе від нього залежне, щоб допомогти.
А тоді зробив найважчий телефонний дзвінок — до самого Джека Вольца. Подякував йому за роль у фільмі й запевнив, що завжди готовий з радістю працювати на нього. Хотів збити Вольца зі сліду. Адже він завжди був безхитрісний і прямий. За кілька днів Вольц рознюхає про його маневри і буде вражений підступністю цього дзвінка, а Джоні Фонтане саме того й треба.
Після цього Джоні сидів за столом, пахкаючи сигарою. На сусідньому столику стояла пляшка віскі, але ж він наче дав слово собі і Хейгенові не пити. Йому навіть не треба було б і палити. Хоча це дурниці; хоч яка там була причина клопоту з голосом, його навряд чи можна поправити, відмовившись від питва й куріння. Але ж чорти його знають, може, воно щось і допоможе, а Джоні не хотів втрачати жодного шансу тепер, коли йому посміхнулась можливість поборотися.
Коли вже весь дім поринув у сон, коли його колишня дружина і улюблені доньки міцно спали, він зміг подумки знову повернутися до тих часів у своєму житті, коли залишив сім'ю. Залишив їх заради проститутки, якою була його друга дружина. Але навіть зараз він посміхався при думці про неї, вона була такою милою шалавою і то найнесподіванішим чином, а поза тим, що полегшувало йому життя, так це прийняте одного дня рішення ніколи не ображатися на жінок, або, якщо точніше, висновок, що він не може дозволити собі ненавидіти свою першу дружину і своїх дочок, своїх коханок, другу дружину, на ступних коханок, аж до Шарон Мур, яка відшила його та так, що могла тепер пащекувати, ніби не далась самому Джоні Фонтане.
Спочатку він співав з мандрівним джазом, тоді став співаком на радіо, тоді — зіркою в кінотеатрах, аж поки не пробився на кіноекран. І завжди жив собі на втіху, мав жінок, яких хотів, але ніколи не дозволяв, щоб це якось впливало на його особисте життя. А тоді став упадати за невдовзі його другою дружиною Маргот Ештон; він буквально схибнувся на ній. Його кар'єра полетіла собаці під хвіст, його голос — ще далі, його родинне життя перетворилось на пекло. І настав день, коли він залишився ні з чим.
Річ у тому, що він завжди був щедрий і справедливий. При розлученні залишив першій дружині все чисто. Він подбав, щоб його обидві доньки мали частку у всьому, що він робив, у кожній платівці, кожному фільмі, кожному клубному виступі. І коли він був багатий і в славі, він не відмовляв своїй першій дружині ні в чому. Він допомагав усім її братам і сестрам, її батькові й матері, її шкільним подругам та їхнім родинам. Він ніколи не грався у зарозумілу знаменитість, навіть співав на весіллях двох молодших сестер своєї дружини, чого не любив у смерть. Не відмовляв їй ні в чому, за винятком своєї незгоди на повну відмову від власної особистості.
І ось, коли він сягнув дна, коли йому вже була заказана робота в кіно і пропав голос, коли друга дружина зрадила, його, він приїхав, щоб провести кілька днів з Джині і свої-' ми доньками. Якогось дня він так чи інакше віддався на її милість, бо йому було непереливки. Того дня він прослухав свою останню платівку, але його голос звучав так жахливо, що Джоні звинуватив оператора у навмисному спотворенні запису. Аж кінець кінцем він сам переконався, що то насправді так звучав тепер його голос. Він розбив сигнальну платівку і відмовився співати. Йому було настільки соромно, що він вже не проспівав жодної ноти,
Вы читаете Хрещений Батько
