13. І дав Я вам землю, над котрою ти не трудився, і міста, котрих ви не будували, і ви мешкаєте в них; із виноградних і оливкових садів, котрих ви не садили, ви їсте [плоди].
14. Отож, бійтеся Господа, і служіть йому щиро правдою; відкиньте богів, котрим служили батьки ваші за річкою і в Єгипті, і служіть Господові.
15. А якщо вам видається лихим служити Господові, то виберіть собі нині, кому служити, чи богам, котрим служили батьки ваші, що були за рікою, чи богам амореїв, на землі котрих осіли, а я і дім мій будемо служити Господові.
16. І відповідав народ і сказав: Ні, не буде цього, хай заборонить Бог, щоб ми залишили Господа і почали служити іншим богам.
17. Тому що Господь, Бог наш, Він вивів нас і батьків наших з єгипетської землі, з дому рабства, і вчиняв перед очима нашими великі знамення, і оберігав нас на всьому шляху, котрим ми рухалися, і серед усіх народів, через котрих ми проходили.
18. Господь прогнав од нас усі народи і амореїв, які посідали цю землю. А тому ми також будемо служити Господові, бо Він Бог наш.
19. І сказав Ісус народові: Ви не зможете служити Господові, бо Він Бог Святий, Бог ревний, не простить беззаконня ваші і гріхів ваших.
20. Якщо ви залишите Господа і будете служити чужим богам, то Він наведе на вас лихо, і винищить вас, після того, як був прихильний до вас.
21. І сказав народ Ісусові: Ні, ми Господові будемо служити!
22. Ісус сказав народові: Ви свідки про себе, що обрали собі Господа – служити Йому? Вони відповідали: Свідки!"
23. То відкиньте чужих богів, котрі у вас, і наверніть серце своє до Господа, Бога Ізраїлевого.
24. Народ сказав Ісусові: Господові, Богові нашому, будемо служити і голосові Його будемо підкорятися.
25. І склав Ісус заповіта з народом того дня і дав йому настанови та закона в Сихемі.
26. І вписав Ісус ті слова у книжку Закону Божого, і взяв великого каменя, та й поставив його там під дубом, котрий був біля святині Господньої.
27. І сказав Ісус усьому народові: Ось, камінь цей буде нам свідком: бо він чув усі слова Господа, котрі Він говорив з нами; нехай він буде свідком супроти вас, щоб ви не зреклися Бога вашого.
28. І відпустив Ісус народ, кожного до спадку його.
29. Після цього помер Ісус, син Навинів, слуга Господній, маючи сто десять літ.
30. І поховали його у межах спадку його, в Тімнат-Серахові, що на Єфремовій горі, на північ від пагорба Ґааш.
31. І служив Ізраїль Господові по всі дні Ісуса та по всі дні старшин, котрих життя тривало після Ісуса, і котрі бачили всі діяння Господа, що Він їх учинив Ізраїлеві.
32. І кості Йосипові, котрі винесли сини Ізраїля з Єгипту, поховали в Сихемі, на ділянці поля, котре купив Яків у синів Гамора, батька Сихемового, за сто срібняків, і котре дісталося у спадок синам Йосиповим.
33. [Після цього] помер і Елеазар, син Ааронів, і поховали його на пагорбі Пінхаса, сина його, котрого дали йому на горі Єфремовій.
Книга Суддів
Судді 1
1. По смерті Ісуса запитували сини Ізраїля Господа, говорячи: Хто з нас передніше піде на ханаанеїв – воювати з ними?
2. І сказав Господь: Юда піде, ось Я віддаю землю в руки його.
3. А Юда сказав Симеонові, братові своєму: Вибери мого жереба, і будемо воювати з ханаанеями; і я виберу твого жереба. І пішов з ним Симеон.
4. І рушив Юда, і віддав Господь ханаанеїв і періззеїв у руки їхні, і побили вони з них у Безеку десять тисяч чоловіків.
5. У Безеку стрілися вони з Адоні-Безеком, воювали з ним, і винищили ханаанеїв і періззеїв.
6. Але Адоні-Безек утік, і гналися за ним, і впіймали його, і повідрубували великі пальці його рук та ніг його.
7. Тоді сказав Адоні-Безек: Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали [крихти] під столом моїм. Як чинив я, так учинив мені Бог. І вони привели його до Єрусалиму, і він помер там.
8. І воювали сини Юдині супроти Єрусалиму, і захопили його, і понищили його вістрям меча, а місто підпалили.
9. Потім пішли сини Юдині воювати з ханаанеями, котрі мешкали на горах і на південній землі у долині.
10. І рушив Юда на ханаанеїв, котрі мешкали в Хевроні (Передніше ім'я Хеврона [було] Кір'ят-Арба) і завдали поразки Шешаєві, Ахіманові і Талмаєві.
11. А звідти пішов він супроти мешканців Девіру; а ім'я Девірові колись: Кір'ят-Сефер.
12. І сказав Калев: Хто завдасть поразки Кір'ят-Сеферові і захопить його, тому віддам Асху, доньку мою за дружину.
13. І захопив його (місто) Отніїл, молодший брат Калевів. І він дав йому свою доньку Асху за дружину.
14. Коли належало їй іти до нього, [Отніїл] навчив її просити в батька її поля, і вона зійшла з віслюка, а Калев сказав їй: "Що тобі?"
15. [Ахса] сказала йому: Дай мені благословення; ти дав мені землю на півдні, то дай мені й джерела води. І дав їй [Калев] джерела горішні та джерела долішні.
16. А сини кенеянина, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм, з Юдиними синами до Юдиної пустелі, що на півдні Араду. І пішли вони й оселилися серед народу.
17. І рушив Юда з Симеоном, братом своїм, і завдали поразки ханаанеям, що мешкали в Цефаті, і повністю винищили його, і назвав те місто ім'ям: Хорма.
18. Юда захопив також Аззу та рубіж її, й Ашкелон та рубежі його, і Екрон та рубежі його.
19. Господь був з Юдою, і він оволодів горою. Але мешканців долини не міг прогнати, бо в них були залізні колісниці.
20. І віддали Калевові Хеврон, як заповідав Мойсей, і вигнав [він] звідти трьох синів енакових.
21. Але євусеїв, котрі мешкали в Єрусалимі, не вигнали сини Веніяминові, і живуть євусеї з синами Веніямина в Єрусалимі до цього дня.
22. І дім Йосипів також пішов на Бет-Елу, і Господь був з ними.
23. І вивідували сини Йосипові Бет-Елу, а ім'я міста того [було] колись: Луз.
24. І побачили вивідувачі якогось чоловіка, що йшов з міста, і сказали йому: Покажи нам вхід до міста, і вчинимо тобі милість.
25. Він показав їм вхід до міста, і завдали вони місту поразки мечем, а чоловіка цього і всіх родичів його відпустили.
26. Чоловік цей пішов до краю хеттеян, і збудував місто, і назвав його: Луз, – воно носить ім'я його аж до цього дня.
Вы читаете Біблія
