2 Царів 17
1. І сказав Ахітофел Авесаломові: Виберу я дванадцять тисяч чоловік і підведуся, і піду цієї ночі навздогін за Давидом.
2. І нападу на нього, коли він буде знесилений і з опущеними руками, і викличу в нього острах, і всі люди, котрі з ним, повтікають, і я заб'ю й самого царя.
3. І всіх людей наверну до тебе. І коли не буде одного, душі котрого ти шукаєш, тоді увесь народ буде мати мир.
4. І була приємною ця річ Авесаломові і всій старшині Ізраїльській.
5. І сказав Авесалом: Покличте аркеянина Хушая, послухаємо, а що він скаже.
6. І прийшов Хушай до Авесалома, і сказав йому Авесалом, говорячи: Ось що говорить Ахітофел. Чи вчинимо за його словам? А якщо ні, то говори ти.
7. І сказав Хушай Авесаломові: Не добра цього разу порада, котру дав Ахітофел.
8. І продовжував Хушай: Ти знаєш свого батька і людей його; вони хоробрі і вельми роздратовані, наче ведмедиця в полі, у котрої відняли дітей, і батько твій, – людина войовнича; він не зупиниться, щоб заночувати з народом.
9. Ось, тепер він переховується у якій-небудь печері, або в іншому місці, і якщо хтось загине під час першого нападу на них, і почують, і скажуть: була поразка людей, які пішли за Авесаломом,
10. Тоді найхоробріший, у котрого серце, наче серце левове, занепаде духом; Бо всьому Ізраїлеві відомо, який хоробрий батько твій і мужні ті, котрі з ним.
11. А тому я раджу: Нехай збереться до тебе увесь Ізраїль, від Дана до Беер-Шеви, чисельністю, як пісок при морі, і ти сам підеш серед нього.
12. І тоді ми підемо супроти нього, у якому б місці він не був, і вчинимо напад на нього, як ото падає роса на землю; і не залишиться в нього жодного чоловіка з усіх, котрі з ним.
13. А якщо він увійде в якесь місто, то увесь Ізраїль принесе до того міста мотузки, і ми стягнемо його в річку, так що не залишиться й жодного камінчика.
14. І сказав Авесалом і всі чоловіки Ізраїля: Порада Хушая аркеянина краща від поради Ахітофелової. Отак Господь учинив свою волю, щоб унеможливити добрі наслідки Ахітофелової поради, щоб Господь міг спричинити лихо Авесаломові.
15. І сказав Хушай Садокові і Евіятарові, священикам: Отак і так радив Ахітофел Авесаломові, а отак і отак радив я.
16. І тепер пошліть скоріше і скажіть Давидові: Не залишайся цієї ночі на рівнині в пустелі, але якнайскорше перейди, щоб не загинути цареві і всім людям, котрі з ним.
17. А Йонатан та Ахімаац стояли біля джерела Роґель. І пішла служниця, і розповіла їм, а вони пішли і повідали цареві Давидові; бо вони не могли з'явитися в місті.
18. І побачив їх юнак, і доповів Авесаломові; але вони обидвоє невдовзі зникли, і прийшли до Бахуріму, в оселю одного чоловіка, у котрого на подвір'ї був колодязь, і спустилися туди.
19. А жінка взяла та й напнула над колодязем запинало, і насипала на нього пшениці, так, що не було видно, а що то за річ.
20. І прийшли служники Авесалома до жінки в дім, і сказали: Де Ахімаац і Йонатан? І сказала їм жінка: Вони перейшли бродом річку. І шукали вони, і не знайшли, і повернулися до Єрусалиму.
21. Коли вони пішли, ті вийшли з колодязя, рушили і повідали цареві Давидові, і сказали Давидові: Підведіться і скорше перейдіть воду; бо отак і так радив про вас Ахітофел.
22. І підвівся Давид, і всі люди, які були з ним, і перейшли Йордан; під досвіток не залишилося жодного, котрий не перейшов би Йордану.
23. І побачив Ахітофел, що не вчинили за його порадою, і осідлав віслюка, і зібрався, і пішов до свого дому, в місто своє, і вчинив заповіта домові своєму, і задушився, й помер, і похований в гробі батька свого.
24. І прийшов Давид до Маханаїму, а Авесалом перейшов Йордан, сам і увесь Ізраїль із ним.
25. Авесалом настановив над військом Амасу замість Йоава. Амаса був сином чоловіка, котрому ім'я Їтра, ізрееліт, який увійшов був до Авігаїл, доньки Нахашової, сестри Церуї, Йоавої матері.
26. І таборував Ізраїль та Авесалом у Ґілеадському краї.
27. Коли Давид прийшов до Маханаїму, то Шові, Нахашів син з аммонської Рабби, і Махір, Амміелів син з Ло-Девару, і гілеадянин Барзіллай з Роґеліму
28. Поприносили постелі, і чашу, і гончарський посуд, і пшениці, і ячменю, і борошна, і пряженого зерна,
29. І меду, і масла, і худоби дрібної, і сиру коров'ячого, принесли Давидові і людям, які були з ним, на спожиток, бо говорили вони: Народ голодний і зморений, і спраглий був у пустелі.
2 Царів 18
1. І оглянув Давид людей, що були з ним, і настановив над ними тисяцьких і сотників.
2. І відправив Давид людей, третю частину під проводом Йоава, третю частину під проводом Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під проводом ґатянина Іттая. І сказав цар людям: Я сам піду з вами.
3. Але люди відповідали йому: Не йди; бо, якщо ми й відступимо, то не звернуть уваги на це; якщо навіть помре половина із нас, теж не звернуть уваги; а ти ж один те саме, що нас десять тисяч; отож, для нас краще, щоб ти допомагав нам із міста.
4. І сказав їм цар: Що до вподоби в очах ваших, те вчиню. І став цар біля брами, і увесь народ виходив за сотнями та за тисячами.
5. І сказав цар Йоавові і Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені юнака Авесалома. І всі люди чули, як наказував цар усім старшинам про Авесалома.
6. І вийшли люди в поле назустріч Ізраїльтянам, і була січа в лісі Єфремовому.
7. І зазнав поразки народ Ізраїльський від служників Давидових; була там поразка велика того дня – наклали головами двадцять тисяч [вояків].
8. Війна поширилася по всій тій країні. І ліс вигубив народу більше, аніж винищив меч того дня.
9. І зустрівся Авесалом із служниками Давидовими; він сидів на мулі. Коли мул заскочив із ним під гілки великого дуба, то [Авесалом] заплутався волоссям поміж гілками дуба і завис між небом і землею, а мул, який був під ним, утік.
10. І побачив це все хтось, і доповів Йоавові, говорячи: Ось, я бачив Авесалома, який висів на дубі.
11. І сказав Йоав чоловікові, який доповів про це: Ось, ти бачив; чому ти не вразив його там на землі? Я дав би тобі десять шеклів срібла і одного пояса.
12. І сказав той чоловік Йоавові: Якби поклали на руки мої навіть тисячу шеклів срібла, я не здійняв би руки на царського сина; тому що вголос, при нас, цар наказав тобі і Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені юнака Авесалома!
13. І якби я вчинив інакше, з небезпекою для життя мого, то це не утаємничилося б від царя; І ти сам повстав би супроти мене.
14. Йоав сказав: Не мушу я зволікати з тобою. І взяв до рук три стріли, і прохромив ними серце Авесалома, який ще живий висів на дубі.
15. І оточили Авесалома десятеро юнаків, зброєносців Йоавових, і уразили його, і умертвили його.
16. І засурмив Йоав сурмою, і повернулися люди з погоні за Ізраїлем; тому що Йоав співчував народові.
17. І взяли Авесалома, і кинули його в лісі у глибоку яму, і накидали над ним величезну купу каміння. І всі Ізраїльтяни порозбігалися, кожний до шатра свого.
18. Авесалом ще при житті своєму взяв та й поставив собі пам'ятника у царській долині; бо сказав він: Немає у мене сина, щоб збереглася пам'ять йменню моєму. І назвав пам'ятника своїм йменням. І називається він пам'ятник Авесалома до цього дня.
Вы читаете Біблія
