Біблія

19. Ахімаац, Садоків син, сказав Йоавові: Побіжу я, знайду царя, повідаю, що Господь судом Своїм визволив його від рук ворогів його.
20. Але Йоав сказав йому: Не будеш ти сьогодні добрим вісником; повідаєш іншого дня, а не сьогодні; бо помер син царя.
21. І сказав Йоав до ефіопа: Піди, повідай цареві, що ти бачив. І вклонився ефіоп Йоавові й побіг.
22. Але Ахімаац, син Садоків, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде! Побіжу і я за ефіопом. Та Йоав відказав йому: Нащо побіжиш, мій сину, коли бракує доброї вістки?
23. [І сказав Ахімаац]. Нехай так, але дозволь мені бігти. І сказав йому [Йоав] : Біжи! І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив ефіопа.
24. Давид тоді сидів між двома брамами. А сторож вийшов на покрівлю брами у стіні; І, підвівши очі, побачив: Ось, біжить самотній чоловік.
25. І закричав сторож, і повідав цареві. І сказав цар: Якщо один, то вість в устах його. А той підходив усе ближче і ближче.
26. Сторож побачив і другого чоловіка, що біг; і закричав сторож воротареві: Ось, іще біжить один чоловік. Цар сказав: І це – вісник.
27. Сторож сказав: Я бачу ходу першого, схожу на ходу Ахімааца, сина Садокового. І сказав цар: Це добрий чоловік, і йде з доброю вісткою.
28. І вигукнув Ахімаац, і сказав цареві: Мир! І поклонився цареві лицем своїм до землі, і сказав: Благословенний Господь, Бог твій, який видав людей, котрі піднесли руки свої на володаря, мого царя.
29. І сказав цар: Чи благополучний юнак Авесалом? І сказав Ахімаац: Я бачив велике хвилювання, коли служник царів Йоав посилав служника твого; але я не знаю, що [там] було.
30. І сказав цар: Відійди, стань отут. Він відійшов і став.
31. Аж ось, прийшов ефіоп. І сказав ефіоп: Добра вість володареві моєму царю! Господь виявив тобі нині правду і визволив від руки всіх, що повстали супроти тебе.
32. І сказав цар ефіопові: Чи благополучний юнак Авесалом? І сказав ефіоп: Нехай буде з ворогами володаря мого царя, і з усіма, що лихе затівали супроти тебе, те саме, що сталося з юнаком.
33. І зажурився цар, і пішов до світлиці над воротами, і плакав, і коли йшов, говорив отак: Сину мій, сину мій Авесаломе! О, хто дав би мені померти замість тебе, Авесаломе, сину мій, сину мій!
2 Царів 19
1. І сказали Йоавові: Ось, цар плаче і ридає за Авесаломом.
2. І обернулася перемога того дня на плачі для всього народу; бо народ почув того дня і говорив, що цар сумує за своїм сином.
3. І входив тоді народ до міста тайкома, як скрадаються осоромлені люди, котрі під час битви кинулися врозтіч.
4. А цар затулив лице своє, і голосно благав: Сину мій Авесаломе! Авесаломе, сину мій, сину
мій! 5. І прийшов Йоав до царя в дім, і сказав: Ти в сором привів сьогодні усіх служників своїх, які нині врятували життя твоє і життя синів і дочок твоїх, і життя дружин і життя наложниць твоїх;
6. Ти любиш тих, хто ненавидить тебе, і ненавидиш тих, хто любить тебе, бо ти показав сьогодні, що ніщо для тебе і вожді, і служники; сьогодні я спізнав, що, якби Авесалом залишився живим, а ми всі померли, то тобі було б приємніше.
7. Отож, підведися, вийди і поговори до серця служників твоїх: інакше присягаюся Господом, що, коли ти не вийдеш, цієї ночі не залишиться у тебе жодний чоловік, і це буде для тебе гірше від усіх страждань, які знаходили тебе від юности твоєї донині.
8. І підвівся цар і сів біля брами, а всьому народові звістили, що цар сидить біля брами. І прийшов увесь народ до царя; а ізраїльтяни порозбігалися по своїх шатрах.
9. І увесь народ у всіх колінах сперечався і говорив: Цар визволив нас від руки ворогів наших, і визволив від рук филистимлян, а тепер сам утікав із цього краю, від Авесалома.
10. Але Авесалом, котрого ми помазали [на царя] над нами, помер на війні; чому ж ви тепер зволікаєте повернути царя?
11. І цар Давид послав сказати священикам Садокові та Евіятарові: Скажіть старшинам Юдиним: Навіщо хочете ви бути останніми, аби повернути царя у дім його, в той час, як слова всього Ізраїля дійшли до царя у дім його?
12. Ви брати мої, кості мої і плоть моя – ви; Нащо хочете ви бути останніми в поверненні царя у дім його?
13. І Амасі скажіть: Чи не кість моя і плоть моя – ти? Нехай те і те вчинить зі мною Бог, і ще більше вчинить, якщо ти не будеш старшиною війська при мені, замість Йоава, назавжди!
14. І схилив він серця всіх юдеїв, як одного чоловіка; і послали вони до царя, [сказати] : Повернися ти і всі служники твої.
15. І повернувся цар, і прийшов до Йордану, а юдеї прийшли до Ґілґалу, щоб зустріти царя і перевезти царя через Йордан.
16. І поквапився Шім'ї, Ґерин син, веніяминець, що з Бахуріму, і вийшов з Юдиними мужами назустріч цареві Давидові.
17. І тисяча чоловіків із Веніяминців із ними, і Ціва, служник Саулового дому, і п'ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів, і перейшли вони Йордан перед царем.
18. Коли переправили парома, аби перевезти дім царя і послужити йому, тоді Шім'ї, Ґерин син, упав перед царем, як той переходив Йордан,
19. І сказав цареві: Не поклади мені, володарю мій, за злочин, і не згадай того, чим згрішив служник твій того дня, коли володар мій цар виходив з Єрусалиму, і не тримай [того], царю, на серці своєму.
20. Бо знає твій служник, що згрішив, і ось, нині я прийшов перший з усього дому Йосипового, щоб вийти назустріч володареві моєму цареві.
21. І відповідав Авішай, син Церуїн, і сказав: Чи не буде забитий Шім'ї за те, що проклинав Господнього помазанця?
22. І сказав Давид: Що мені і вам, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені наклепниками? Чи нині умертвляти кого-небудь в Ізраїлі? Чи не бачу я, що нині я – цар над Ізраїлем?
23. І сказав цар Шім'ї: Ти не помреш. І присягнувся йому цар.
24. І Мефівошет, син [Йоанів], [сина] Саулового, вийшов назустріч цареві. Він не обмивав ніг своїх, не піклувався про бороду свою, і не прав одежі своєї від того дня, коли він повернувся з миром.
25. Коли він вийшов з Єрусалиму назустріч цареві, цар сказав йому: Чому ти, Мефівошете, не пішов зі мною?
26. Той відповідав: Володарю мій царю! Служник мій обдурив мене; бо я, служник твій, говорив: Осідлаю собі віслюка і сяду на ньому, і поїду з царем, оскільки служник твій кульгавий.
27. А він оббрехав служника твого перед володарем моїм царем; але володар мій, цар, як Ангел Божий; учиняй, що тобі до душі.
28. Хоча увесь дім батька мого має провину за смерть перед володарем моїм царем, але ти посадив служника твого поміж тими, хто їсть за столом твоїм; яке ж я маю право скаржитися іще перед царем?
29. І сказав йому цар: До чого ти говориш усе це? Я сказав, щоб ти і Ціва поділили [між собою] поля.
30. Але Мефівошет відповідав цареві: Нехай він візьме навіть усе, після того, як володар мій, цар, з миром повернувcя в дім свій.
31. І гілеадянин Барзіллай зійшов з Рогеліму, і перейшов із царем Йордан, аби провести його за Йордан.
32. А Барзіллай був уже дуже старий, років вісімдесяти. Він давав цареві їжу, коли він був у Маханаїмі, тому що був чоловіком заможним.
33. І сказав цар Барзіллаєві: Йди зі мною, і я буду годувати тебе в Єрусалимі.