Біблія

34. Але Барзіллай відповідав цареві: Чи довго я ще житиму, аби піти з царем до Єрусалиму?
35. Мені зараз вісімдесят літ, чи відрізню добре від недоброго? Чи спізнає служник твій смак у тому, що буду їсти, і в тому, що буду пити? І чи буду у змозі чути голос співаків і співачок? Нащо ж служникові твоєму бути тягарем для свого володаря царя?
36. Ще трохи пройде служник твій з царем за Йордан; за що ж цареві нагороджувати мене такою милістю?
37. Дозволь служникові твоєму повернутися, аби померти в своєму місті, біля гроба батька мого і матері моєї. Але ось, служник твій, [син мій] Кімган, нехай піде з володарем моїм, царем, і вчини з ним, як тобі до душі.
38. І сказав цар: Нехай іде зі мною Кімган, і я вчиню для нього, що тобі до душі, і все, чого не зажадав би ти від мене, я вчиню для тебе.
39. І перейшов увесь народ Йордан, і цар [також]. І поцілував цар Барзіллая, і благословив його, і він повернувся на місце своє.
40. І рушив цар до Ґілґалу, і пішов з ним Кімган; і увесь народ юдейський проводжав царя, і половина народу Ізраїльського.
41. І ось, усі Ізраїльтяни прийшли до царя і сказали цареві: Нащо брати наші, мужі Юдині, украли тебе, і провели царя, і дім його, і всіх людей Давидових з ним через Йордан?
42. І відповідали всі мужі Юдині Ізраїльтянам: А тому, що цар ближчий нам; з якої причини гніватися вам за це? Хіба ми що-небудь з'їли в царя, або ж дістали від нього дарунки?
43. І відповідали Ізраїльтяни мужам Юдиним, і сказали: Ми – маємо десять частин у царя, також і в Давида ми кращі, аніж ви; Навіщо ви принизили нас? Хіба не нам належить перше слово про те, аби повернути нашого царя? Але слово мужів Юдиних було сильнішим, аніж слово мужів Ізраїльтян.
2 Царів 20
1. І трапився там негідний чоловік на ймення Шева, син Біхрі, веніяминівець. І засурмив він у сурму і сказав: Немає нам частки в Давиді, і немає нам спадку в сина Єссеєвого! Ізраїлю, усі до шатер своїх!
2. І відділилися всі ізраїльтяни від Давида і пішли за Шевою, сином Біхрі, а юдеянин залишився при своєму цареві від Йордану й аж до Єрусалиму.
3. І прийшов Давид до свого дому в Єрусалимі, і взяв десять жінок-наложниць, котрих він залишив стерегти дім, і помістив їх в особливий дім під нагляд, і утримував їх, але не входив до них. І утримувалися вони там до дня смерти своєї, живучи, як удови.
4. І сказав цар Давид Амасі: Поскликай до мене юдеїв упродовж трьох днів і сам з'явися сюди.
5. І пішов Амаса скликати Юдеїв; але забарився понад означений термін часу.
6. Тоді Давид сказав Авішаєві: Тепер заподіє нам лиха Шева, син Біхрі, учинить його більше, аніж Авесалом; Візьми ти служників володаря твого, і переслідуй його, щоб він не знайшов собі укріплених міст і не сховався від очей наших.
7. І вийшли за ним люди Йоавові, і керетянин, і пелетянин та всі хоробрі лицарі пішли з Єрусалиму переслідувати Шеву, сина Біхрі.
8. І коли вони були поблизу великого каменя, що біля Ґів'ону, то зустрівся з ними Амаса. Йоав був зодягнений у військовий обладунок свій із підперезаним мечем при стегні в піхвах, котрий легенько виходив з них і входив.
9. І сказав Йоав Амасі: Чи при здоров'ї мій брат? І взяв Йоав правицею Амасу за бороду, щоб поцілувати його.
10. Амаса ж не остерігся меча, який був у руці Йоава; І той уразив його ним у живіт так, що випали нутрощі його на землю, і не повторив йому удару, і він помер. Йоав і брат його Авішай, погналися за Шевою, сином Біхрі
11. Один із юнаків Йоавових стояв над [Амасою] і говорив: Хто відданий Йоавові і хто за Давида, [нехай іде] за Йоавом!
12. А той (Амаса) лежав у крові серед дороги; і той чоловік, забачивши, що увесь народ зупиняється перед ним, стягнув Амасу з дороги у поле, і накинув на нього одежу, бо він бачив, що кожний перехожий зупиняється над ним.
13. Та коли його стягнули з дороги, то увесь народ Ізраїльський пішов слідом за Йоавом переслідувати Шеву, сина Біхрі.
14. А він пройшов через усі коліна Ізраїльські до Авелу та до Бет-Маахи, і серед усіх береян, – і [мешканці] збиралися і йшли за ним.
15. І прийшли люди Йоавові і взяли в облогу його в Авелі Бет-Маахи, і насипали перед містом вала, і підступилися до муру, і всі люди, які були з Йоавом, прагнули зруйнувати мура.
16. [Тоді] одна мудра жінка закричала з муру міста: Послухайте, послухайте, скажіть Йоавові, щоб він підійшов сюди, і я побалакаю з ним.
17. І підійшов до неї Йоав, і сказала жінка: Чи ти Йоав? І сказав: Я. Вона сказала: Послухайся слів служниці твоєї. І сказав він: Слухаю.
18. І вона сказала: Передніше подейкували: Хто хоче запитати, запитай в Авелі; і так розв'язували проблему.
19. Я із мирних, [вірних] міст Ізраїля; а ти хочеш знищити місто, і [при тому] матір [міст] в Ізраїлі: Для чого тобі руйнувати спадок Господній?
20. І відповідав Йоав, і сказав: Хай не буде цього від мене, щоб я знищував і руйнував!
21. Це не так. Але чоловік із гори Єфремової, на ймення Шева, син Біхрі, підніс руку свою на царя Давида; Видайте мені його одного, і я відступлюся од міста. І сказала жінка Йоавові: Ось, голову його кинуть [тобі] через мур!
22. І пішла жінка до всього народу зі своїм мудрим словом; і відтяли голову Шеві, синові Біхрі, і кинули Йоаві. Тоді [Йоав] засурмив сурмою, і відступили од міста всі [люди] до своїх шатер; А Йоав повернувся до Єрусалиму, до царя.
23. І [став] Йоав над усім Ізраїльським військом, а Беная, син Єгоядин, над керетянином та над пелетянином.
24. Адорам – над збиранням податків; Йосафат, син Ахілудів, був літописець;
25. А Сева, – писарем, а Садок та Евіятар, – священиками.
26. А також яірянин Іра був священиком у Давида.
2 Царів 21
1. Був голод на землі за днів Давида – три роки, рік за роком. І шукав Давид Господа, і сказав Господь: Це за провини Саула і кровожерливий дім його, за те, що він умертвив ґів'онитян.
2. Тоді цар прикликав ґів'онитян і говорив з ними, ґів'онитяни були не з синів Ізраїлевих, але з решток Амореїв; а ізраїльтяни дали їм присягу, проте Саул хотів винищити їх з ревности своєї до нащадків Ізраїля та Юди.
3. І сказав Давид ґів'онитянам: Що мені вчинити для вас, і чим примирити, щоб ви благословили спадок Господній?
4. І сказали йому ґів'онитяни: Не треба нам ні срібла, ні золота від Саула, чи від дому його, і не треба нам, щоб забили когось в Ізраїлі. Він сказав: То чого ви жадаєте? Я вчиню для вас.
5. І сказали вони цареві: Того чоловіка, котрий вигублював нас і хотів винищити нас, щоб не було нас в жодній місцині Ізраїлевій,
6. Із його нащадків видай нам сім чоловіків, і ми повісимо їх перед Господом в Ґів'оті Саула, вибраного Господом. І сказав цар: Я видам.
7. Але помилував цар Мефівошета, сина Йонатанового, Саулового сина, через Господню присягу, котра була між ними, поміж Давидом і Йонатаном, Сауловим сином.
8. І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п'ятьох синів Мерови, Саулової дочки, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая,
9. І віддав їх до рук ґів'онитян, і вони повісили їх на горі перед Господом. І загинули всі семеро разом, вони померли у перші дні жнивування ячменю.
10. Тоді Ріцпа, дочка Айї, взяла веретище, і постелила його собі на тій горі, і сиділа від початку жнив до того часу, доки не полилися на них води Божі з неба, і не давала торкнутися до них птахам небесним удень, і звірам польовим уночі.