Біблія

4. І зацарював Єгорам над царством батька свого і зміцнів, і умертвив усіх братів своїх мечем, а також [деяких] князів Ізраїлевих.
5. Тридцять два роки [було] Єгорамові, коли зацарював, і вісім літ царював у Єрусалимі.
6. І ходив він шляхом царів Ізраїлевих, як учиняв дім Ахавів, – тому що донька Ахави була дружиною його, – і чинив він небажане в очах Господніх.
7. Проте не хотів Господь вигубити дім Давидів заради заповіту, котрого ухвалив з Давидом, і тому що обіцяв дати йому світильника і синам його на всі часи.
8. За днів його вийшов Едом з-під влади Юди і настановили над собою царя.
9. І пішов Єгорам зі своїми старшинами війська, і всі колісниці з ним; і, підвівшися вночі, завдав поразки Едомові, котрий оточив його, і старшин над колісницями.
10. Проте вийшов Едом з-під влади Юди аж донині. Того ж часу відпала і Лівна з-під руки його; бо він залишив Господа, Бога батьків своїх.
11. А також узвишшя вчинив він на горах Юдиних, і завів у перелюб мешканців Єрусалиму, і спокусив Юду.
12. І прийшов йому лист від Іллі пророка, такого змісту: Так говорить Господь, Бог Давидів, батька твого: За те, що ти не пішов шляхами Йосафата, батька твого, і шляхами Аси, царя Юдиного,
13. А пішов шляхом царів Ізраїлевих і завів у блуд Юду і мешканців Єрусалиму, як вводив у блуд дім Ахавів; а ще ж і братів своїх, дім батька твого, котрі кращі від тебе, ти умертвив:
14. [За це], ось, Господь уразить поразкою великою народ твій, і синів твоїх, і дружин твоїх, і все майно твоє,
15. А тебе [самого] – хворобою важкою, недугою нутрощів твоїх аж до того, що будуть випадати нутрощі твої від хвороби щодня.
16. І навів Господь супроти Єгорама дух филистимлян і аравійців, що в сусідах ефіопів.
17. І вони пішли на Юду і вдерлися до нього, і захопили все майно, що було в домі царя, а також і синів його, і дружин його; і не залишилося в нього сина, окрім Єгоахаза, наймолодшого з синів його.
18. А потому уразив Господь нутрощі його недугою невиліковною.
19. Так тривало день-у-день, а наприкінці другого року його хворощів випали нутрощі його, і він помер у жорстоких стражданнях; і не спалив для нього народ його [духмян], як чинив те для батьків його.
20. Тридцять два [роки] було йому, коли зацарював, і вісім років царював у Єрусалимі, і відійшов неоплаканий, і поховали його в місті Давидовому, але не в царських гробницях.
2 Літопису 22
1. І настановили царем мешканці Єрусалиму Ахазію, найменшого сина його, замість нього, бо старших вигубило полчище, яке приходило з аравійцями до краю, – і зацарював Ахазія, син Йорама, царя Юдиного.
2. Двадцять два роки [було] Ахазії, коли зацарював, і один рік царював в Єрусалимі; а ймення матері його – Аталія, донька Омрієва.
3. Він також ходив шляхами дому Ахавового, тому що матір його була порадницею йому чинити беззаконня.
4. І чинив він небажане в очах Господніх, як Ахавів дім, тому що він був йому порадником по смерті батька його, на погибель йому.
5. Також за їхньою порадою, він пішов за Єгорамом, сином Ахава, Ізраїлевого царя, на війну супроти Хазаїла, сирійського царя, до Рамоту ґілеадського. І поранили сирійці Йорама.
6. І повернувся він до Ізраїля лікуватися від ран, котрих завдали йому в Рамі, коли він воював з Хазаїлом, сирійським царем. І Азарія, син Єгорама, цар Юдин, прийшов навідати Єгорама, сина Ахавового, до Ізреелю, тому що той був хворий.
7. І від Бога було це на погибель Ахазії, щоб прийти до Єгорама: бо, як прийшов, вийшов із Єгорамом супроти Єгу, сина Німші, котрого Господь помазав на винищення дому Ахавового.
8. Коли звершував Єгу суд над Ахавовим домом, тоді він знайшов князів Юдиних і синів Ахазієвих братів, що служили Ахазієві, і умертвив їх.
9. І [наказав] він шукати Ахазію, і взяли його, коли він переховувався в Самарії, і привели його до Єгу, і умертвили його, і поховали його; тому що говорили: Він син Йосафата, котрий усім серцем звертався до Господа. І не лишилося в домі Ахазії нікого, [хто] міг би зацарювати.
10. Бо Аталія, матір Ахазії, забачивши, що помер син її, підвелася й вигубила все царське насіння дому Юдиного.
11. Але Єгосав'ат, донька царя, взяла Йоаша, сина Ахазії, і викрала його з-поміж царських синів, котрих умертвили, і завела його і няньку його до опочивальні, і у такий спосіб, Єгосав'ат, донька царя Єгорама, дружина священика Єгояди, сестра Ахазії, сховала Йоаша від Аталії, і вона не умертвила його.
12. І він був з ними в Божому домі – переховувався шість літ, а Аталія царювала над країною.
2 Літопису 23
1. Але сьомого року зміцнився Єгояда, й прийняв до спілки з собою сотників: Азарію, Єрохамового сина, і Ізмаїла, сина Єгохананового, і Азарію, сина Оведового, і Маасею, сина Адаї, і Елісафата, сина Зіхрієвого,
2. І вони пройшли Юдою, і зібрали левитів з усіх міст Юдиних і старшин поколінь Ізраїлевих, і прийшли до Єрусалиму.
3. І ухвалило все зібрання спілку в домі Божому з царем, і сказав їм [Єгояда] : Ось, син царя має стати царем, як говорив Господь про Давидових синів.
4. Ось, що ви маєте зробити: Третина вас, які приходять у суботу, із священиків та левитів, [буде] брамниками біля порогів,
5. І третина при домі царському, і третина біля брами Єсод, а увесь народ – на подвір'ях Господнього дому.
6. І нехай [ніхто] не входить до дому Господнього, окрім священиків і служників з левитів. Вони можуть зайти, тому що освячені, а увесь народ нехай стоїть на сторожі Господній.
7. І нехай левити оточать царя, зусібіч, кожний зі зброєю своєю в руці своїй, і хто буде входити до храму, нехай буде забитий! І будьте ви біля царя, коли він буде входити і виходити.
8. І вчинили левити і вся Юдея, що наказав Єгояда священик; і взяли кожний своїх людей, що приходили в суботу та відходять у суботу; тому що священик Єгояда не звільнив черг.
9. І роздав Єгояда священик сотникам списи та малі і великі щити царя Давида, котрі [були] в домі Божому;
10. І поставив увесь народ, кожного зі зброєю його в руці його, від правого боку храму до лівого боку храму, біля жертовника і біля дому, довкола царя.
11. І вивели царського сина, і поклали на нього корону та дали свідоцтво і настановили його царем; і помазали його Єгояда і сини його, і сказали: Хай збереже Бог царя!
12. І зачула Аталія голос народу, який бігав та славив царя, і вийшла до народу у дім Господній.
13. І побачила, аж ось, цар стоїть на помості своєму при вході, і князів, і сурми біля царя, і увесь народ країни радіє, і сурмить сурмами, і співаки з музичними знаряддями і вдатні прославляти. І роздерла Аталія одежу свою, і закричала: Змова! Змова!
14. І викликав Єгояда священик сотників, що урядували над військом, і сказав їм: Виведіть її геть, і, якщо хтось піде за нею, нехай буде забитий мечем! Тому що священик сказав: Не вбийте її в домі Господньому.
15. І зробили їй прохід, і коли вона наблизилася до кінської брами, там її забили.
16. І уклав Єгояда заповіта поміж собою і між усім народом, і царем, щоб бути [їм] народом Господнім.