7. Коли почув Санваллат, і Товія, і араби, і амонитяни, і ашдоняни, що мури єрусалимські відбудовуються, що пошкодження почали замуровуватися, то це вельми розгнівало їх.
8. І змовилися всі разом піти війною на Єрусалим, і зруйнувати його.
9. Але ми молилися Богові нашому. І виставляли супроти них сторожу вдень і вночі, для порятунку від них.
10. Але юдеї сказали: Ослабла сила у носильників, а сміття багато, і ми не зможемо далі відбудовувати мура.
11. А вороги наші говорили: Не довідаються і не спізнають, як раптово ми зайдемо до середини їхньої, і повбиваємо їх, і зупинимо роботу.
12. Коли приходили євреї, що мешкали поблизу від них, і говорили нам разів із десять, з усього довкілля, що вони вчинять напад на нас;
13. Тоді у низинних місцях біля міста, за муром, на місцях високих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами їхніми і луками їхніми.
14. І оглянув я, і піднявся, і сказав я до найвідоміших і старшин і до решти народу: не бійтеся їх; пам'ятайте Господа Великого і Грізного, і бийтеся за братів своїх, і за синів своїх, і за доньок своїх, за дружин своїх і за доми свої.
15. Коли зачули вороги наші, що нам відомий замір їхній, тоді Бог звів їхній замір нанівець, і всі ми повернулися до мурів, кожний до своєї праці.
16. Від того дня половина моїх служників займалася роботою, а друга половина їх міцно тримала списи, щити, і луки, і панцері, а старшини стояли позаду всього дому Юдиного.
17. Будівничі, які працювали на мурі, і носії вантажів, котрі накладали їм, однією рукою виконували роботу, а другою тримали списа.
18. Кожний із будівничих був підперезаний мечем на стані своєму, і отак вони будували. А біля мене був сурмач.
19. І сказав я найвельможнішим і старшинам, і решті народу: Праця велика і значна, і ми розпорошені по мурові, і віддалені один від одного;
20. А тому, звідки почуєте ви звук сурми, туди негайно збирайтеся до нас; Бог наш буде воювати за нас!
21. Отак звершували ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі, аж до появи зірок.
22. Понад це, того ж часу, я сказав народові, щоб у Єрусалимі ночували усі зі служниками своїми, – і будуть вони у нас по ночах на сторожі, а вдень працюватимуть.
23. І ні я, ні брати мої, ані слуги мої, ані сторожа, що була зі мною, не скидали з себе одежі своєї, і меча жодний не залишав для умивання.
Неємії 5
1. І зчинилося ремство в народі і в дружин його на братів своїх юдеїв.
2. Були такі, котрі казали: Нас, синів наших і доньок наших багато, тому ми бажаємо діставати хліб, аби мали змогу їсти, і жити.
3. Були й такі, котрі казали: Поля свої, і виноградники, і доми свої ми віддаємо в заставу, щоб купити зерна і не вмерти.
4. Були й такі, котрі казали: Ми позичили срібло на податок цареві під заставу за лани наші та виноградники наші;
5. У нас таке саме тіло, як у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини, а ми, ось, мусимо віддавати синів наших і доньок наших у рабство, і деякі з доньок наших уже є у рабстві. Немає жодних засобів для викупу в руках наших; і лани наші і виноградники наші в інших.
6. Коли я зачув ремство їхнє і отакі слова, я вельми розгнівався.
7. Серце моє шаліло, і я суворо дорікав найвельможнішим і старшинам, і сказав їм: Ви займаєтеся здирством з братів ваших. І скликав я супроти них велике зібрання.
8. І сказав їм: Ми викупляли братів своїх юдеїв, проданих народам, наскільки були спроможні, а ви будете продавати навіть братів своїх? Чи вони мають бути продані нам? Вони мовчали, і не знаходили відповіді.
9. І сказав я: Не гаразд ви вчиняєте. Хіба не в страхові перед Богом нашим ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, ворогів наших?
10. І я також, брати мої, і служники при мені давали їм у позику і срібло, і хліб: нехай залишиться їм цей борг.
11. Я благаю вас, поверніть же їм нині лани їхні, виноградні та оливкові сади їхні, і доми їхні, і відсотки зі срібла і хліба, і вина, і оливи, за котрі ви вчинили позичку їм.
12. І сказали вони: Повернемо і не будемо з них вимагати; вчинимо так, як ти говориш. І покликав я священиків, і наказав їм заприсягтися, що вони так і вчинять.
13. І обтрусив я коліна свої і сказав: Отак нехай витрусить Бог кожного чоловіка, котрий не дотримається слова цього, і з дому його, і з маєтку його, і отак нехай буде в нього витрушено і порожньо. І сказало все зібрання: Амінь! І прославили Бога, і народ дотримався слова цього.
14. Також: від того дня, коли цар настановив мене їхнім намісником в юдейському краї, від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса і упродовж дванадцяти літ не їли намісницького хліба ні я, ані брати мої.
15. А попередні намісники, котрі були до мене, вчиняли утиски народові, і брали від них хліб та вино, окрім сорока шеклів срібла; навіть служники їхні панували над народом. Але я не чинив так, тому що був у страхові Божому.
16. При цьому працю на мурах я продовжував; ланів ми не закуповували; і всі служники мої збиралися туди на роботу.
17. Юдеїв і старшин бувало по сто п'ятдесят душ за моїм столом, у мене, крім тих, що приходили до нас із довколишніх народів.
18. А ось що готовилося на один день: один бик, шість відібраних овечок, і птиця готувалася в мене, а за десять днів витрачалося багато всякого вина. І при всьому цьому хліба від намісників я не вимагав, бо важка служба лежала на цьому народові.
19. Згадай же, Боже мій, на добро мені, все те, що я вчинив для людей цих!
Неємії 6
1. Коли почув Санваллат, і Товія, і араб Ґешем і та решта ворогів наших, що я відбудував мура, і не залишив на ньому пошкоджень, – а втім, на той час я ще не навішував дверей у брамах, –
2. Тоді прислав Санваллат та Ґешем до мене сказати: Прийди, і зійдемося в одному із поселень на долині Оно. Але вони замислили вчинити мені лихе.
3. І послав я до них послів, кажучи: Я виконую велику роботу, і не можу прийти. Чому має зупинитися робота ця на той час, як я залишу її, та зійду до вас?
4. Чотири рази присилали вони до мене з отаким запрошенням, і я відповідав їм так само.
5. Тоді прислав до мене Санваллат уп'яте свого служника, котрий мав у руці відкритого листа
6. У ньому було написано: Чутка ходить поміж народів, і Ґашму говорить, що нібито ти і юдеї замислили відділитися, а тому й відбудовуєш мури і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками.
7. І пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: Цар Юдейський! І подібні речі дійдуть до царя. Отож, приходь, і порадимося разом.
8. І послав я до нього, кажучи: Нічого подібного не було, про що ти говориш; це ти вигадав своїм розумом.
9. Бо всі вони залякували нас, сподіваючись: опустяться руки їхні, залишать справу, і вона не звершиться; але зараз, о Боже, зміцни мої руки!
Вы читаете Біблія
