Біблія

Ісаїя 57
1. Праведник помирає, і ніхто не приймає цього до серця; і мужі набожні беруться [від землі], і ніхто не помислить, що праведник береться від зла.
2. Він відходить до миру; на ложах своїх спочиватимуть ті, що ходять у правді.
3. Але наблизьтеся сюди ви, сини чаклунки, насіння перелюбника і блудниці.
4. Над ким ви збиткуєтеся? Супроти кого роззявляєте рота і висолоплюєте язика? Чи не діти ви злочину, насіння облуди,
5. Розпалені пожаданням до ідолів під кожним гіллястим деревом, протинаєте дітей біля струмків і поміж розколинами у скелях?
6. У гладенькому камінні струмків доля твоя; воно, воно жереб твій; йому ти вчиняєш поливання і приносиш пожертви: чи можу Я цим удовольнитися?
7. На високій і стрімкій горі ти ставиш ложе твоє і туди виходиш приносити пожертву.
8. За дверима також і за одвірками лишаєш пам'ятні позначки твої; бо, відвернувшись од Мене, ти оголюєшся і виходиш; поширюєш ложе твоє і домовляєшся з тими із них, з котрими любиш лежати, оглядаєш місце.
9. Ти ходила також до царя з духмяним миром, і накопичуєш пахучу оливу, і далеко посилала посланців своїх, і принижувалася до шеолу.
10. Від тривалого шляху твого стомлювалася, але не говорила: Надія утрачена! Усе ще знаходила жвавість у руці твоїй і через те не відчувала виснаження.
11. Кого ж ти злякалася і настрашилася, що стала зрадливою, і Мене перестала пам'ятати і берегти в серці твоєму? Чи не тому, що Я мовчав, і причому довго, ти перестала боятися Мене?
12. Я покажу правду твою і справи твої; і вони будуть не на користь тобі.
13. Коли ти будеш волати, чи врятує тебе збіговисько твоє? – Усіх їх розвіє вітер, розпорошить подмух; а той, що сподівається на Мене, успадкує землю і буде володіти святою горою Моєю.
14. І сказав: Прокладіть, будуйте, рівняйте дорогу, приберіть перешкоди зі шляху народу Мого.
15. Бо так говорить Високий і Всевишній, Вічно живий, – Святий імення Його: Я живу на високих [небесах] і в святині, і також із зажуреними і сумирними духом; щоб оживляти дух сумирних і оживляти серця подоланих.
16. Бо не вічно буду Я судитися і не до кінця гніватися; інакше знесиліє переді Мною дух і всіляке дихання, Мною утворене.
17. За гріх схильности до вигоди його Я гнівався, і завдавав йому урази, утаємничував обличчя і обурювався; але він одвернувся, і пішов дорогою серця свого.
18. Я бачив його шляхи, і уздоровлю його і буду водити його, і втішати його і зажурених його.
19. Я дотримаюся слова; мир, мир далекому і ближньому, говорить Господь, і уздоровлю його.
20. А лиходії – як море збурене, котре не може заспокоїтися, і котрого води викидають намул і твань.
21. Немає миру лиходіям, говорить Бог мій.
Ісаїя 58
1. Гукай голосно, не утримуйся; піднеси голос твій, мов сурма, і покажи народові Моєму на беззаконня його, і домові Якова – гріхи його.
2. Вони щодня шукають Мене і хочуть знати шляхи Мої, ніби народ, що чинить праведно і не залишає законів Бога свого; вони благають Мене судів правди, прагнуть наблизитися до Бога.
3. Нащо ми постимося, коли Ти не бачиш? Упокорюємо душі свої, а Ти не знаєш? Ось, у день посту вашого ви звершуєте волю вашу і вимагаєте важкої праці від інших.
4. Ось, ви поститеся для сварок і розбрату і для того, щоб зухвалою рукою бити інших; ви не поститеся в цей час так, щоб голос ваш був почутий угорі.
5. Чи такий той піст, котрого Я вибрав, – день, коли людина знесилює душу свою, коли згинає голову свою, мов тростина, і підстеляє під себе вереття і попіл? Чи це назвеш постом і днем, що угодний Господові?
6. Ось піст, котрого Я вибрав: Розбий кайдани неправди, розітни ланцюги ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розламай усіляке ярмо:
7. Поділися з голодним хлібом твоїм і вбогих, що поневіряються, заведи до оселі; коли побачиш роздягнутого – одягни його; і від єдинокровного твого не ховайся.
8. Тоді засяє, мов зоря, світло твоє, і уздоровлення твоє невдовзі зросте, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе.
9. Тоді ти покличеш, і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: Ось Я! Коли ти викинеш із середовища твого ярмо, перестанеш піднімати пальця і говорити образливе,
10. І віддаси голодному життя твоє, і наситиш душу змученого: тоді світло твоє засяє в темряві, і морок твій [буде], мов полудень;
11. І буде Господь вождем твоїм завжди, і в пору посухи буде насичувати душу твою і виповнювати кості твої, і ти будеш, як напоєний водою сад, і як джерело, котрого вода ніколи не вичерпається.
12. І забудуються [нащадками] твоїми пустелі віковічні: ти відновиш підвалини поколінь, і будуть називати тебе відновлювачем зруйнованого та шляхів для населення.
13. Якщо ти утримаєш ногу твою заради суботи від задоволення вигадок твоїх святого дня Мого, і будеш називати суботу втіхою, святим днем Господнім, пошанованим, і вшануєш її тим, що не будеш займатися звичними твоїми клопотами, догоджати забаганці твоїй і марнословити,
14. То будеш мати радість у Господі, і Я піднесу тебе на верховини землі і дам споживати тобі спадщину Якова, батька твого: уста Господні виповіли це.
Ісаїя 59
1. Ось, рука Господа не зменшилася для того, щоб рятувати, і вухо Його не поважчало для того, щоб чути.
2. Але беззаконня ваші відлучили вас від Бога, і гріхи ваші відвертають лице [Його] од вас, щоб не чути.
3. Бо руки ваші осквернені кров'ю, а пальці ваші – беззаконням; уста ваші виповідають лжу, язик ваш проголошує неправду.
4. Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не захищає істину; сподіваються на пусте і виповідають брехню, започатковують зло і породжують злочини.
5. Висиджують гадючі яйця і тчуть павутиння; хто поживу з них учинить – помре, а якщо роздушить, – виповзе гадюка.
6. Павутиння їхнє для одягу непридатне, і вони не покриються своїм витвором; справи їхні – вправи неправедні, і насильство в руках їхніх.
7. Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття безневинної крови; думки їхні – думки нечисті, спустошення і загибель на стежках їхніх.
8. Шляхів миру вони не відають, і немає суду на стежках їхніх; шляхи їхні криві, і ніхто, хто рухається ними, не знає миру.
9. А тому так далеко від нас суд, і правосуддя не сягає до нас; ждемо на світло, і ось пітьма, – озорення, і ходимо в мороці.
10. Обмацуємо, наче сліпі, стіну, і, наче без очей, ходимо навпомацки в полудень, наче в сутінки, серед живих – як мертві.