Біблія

20. Однак не радійте з того, що духи вам підкоряються, але радійте тим, що імена ваші написані на небесах.
21. О цім часі зрадів Ісус духом і сказав: Прославляю Тебе, Отче, Господе неба і землі, що ти утаємничив це від мудрих і розумних, та відкрив немовлятам; так, Отче! Бо такою була Твоя добра воля.
22. Він обернувся до учнів і сказав: Усе передано Мені Батьком Моїм, і хто є Син, не відає ніхто, окрім Батька, і хто є Батько, не відає ніхто, окрім Сина, і кому Син бажає відкрити.
23. І, звернувшися до учнів, сказав їм наодинці: Блаженні очі, котрі бачать те, що ви бачите!
24. Бо повідую вам, що багато пророків і царів жадали бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
25. Аж ось, один законник підвівся і, спокушуючи Його, сказав: Учителю! Що мені вчинити, аби успадкувати життя вічне?
26. А Він сказав йому: У законі, що написано? Як читаєш?
27. Він сказав у відповідь: Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого, як самого себе.
28. Ісус сказав йому: Ти щиро відповів; Так учиняй і будеш жити.
Притча про доброго самарянина.
29. Але він, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: А хто мій ближній?
30. На це сказав Ісус: Один чоловік простував з Єрусалиму до Єрихону і попав до рук розбійникам, котрі зірвали з нього одяг, завдали йому ран і покинули його заледве живим.
31. Як на те, один священик поспішав тією дорогою і, побачивши його (чоловіка), пройшов мимо.
32. Так само й левит був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33. А один самарянин проїздив дорогою і знайшов його, пожалів.
34. Він підійшов, перев‘язав йому рани, полив їх оливою і вином; і посадив його на свого віслюка, привіз його до заїзду, і доглянув його.
35. А другого дня, як від‘їздив, витягнув два динарії, дав їх господареві заїзду і сказав йому: Поклопочися за нього; і, якщо витратиш на нього більше, то я, коли повернуся, віддам тобі.
36. Як ти гадаєш собі, хто з оцих трьох був ближнім чоловікові, що постраждав од розбійників?
37. Він сказав: Той, що вчинив йому милість. Тоді Ісус сказав йому: Іди, і ти вчиняй так само.
38. Коли ж вони були в дорозі, то прийшов Він до одного поселення; тут жінка на ім‘я Марта, прийняла Його в оселю свою;
39. У неї була сестра, на ім‘я Марія, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слова Його.
40. А Марта піклувалася щедрою гостиною, а тому підійшла і сказала: Господе! Чи в Тебе потреби немає, що сестра моя залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб допомогла мені.
41. Але Ісус сказав їй у відповідь: Марто, Марто! Ти піклуєшся і клопочешся чималим,
42. Проте лиш на одне потреба. А Марія вибрала кращу частку, котра не відбереться од неї.
Луки 11
Ісус навчає учнів молитися. (Мт.6:5,9-13; 7:7)
1. Сталося, що, коли Він молився в одному місці, і перестав, один із учнів Його сказав Йому: Господе! Навчи нас молитися, як Іван навчав учнів своїх.
2. Він сказав їм: Коли молитеся, кажіть: Отче наш, Сущий на Небесах! Хай святиться ймення Твоє; Хай прийде Царство Твоє, Нехай буде воля Твоя і на землі, як на Небі.
3. Хліб наш щоденний подавай нам на кожний день;
4. І прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо боржникам нашим, і не введи нас у спокусу, але захисти нас від лукавого.
5. І сказав їм: Якщо, хто-небудь із вас, маючи приятеля, прийде до нього опівночі і скаже йому: Друже! Позич мені три хліби,
6. Бо приятель мій з дороги зайшов до мене, а мені нічим його пригостити;
7. А той зсередини скаже йому: Не докучай мені, двері вже замкнені, і діти мої зі мною в постелі; не можу підвестися і дати тобі.
8. Якщо, кажу вам, він не підведеться і не дасть йому, покликаючись на дружбу з ним, усе ж таки через його настирливість підведеться і дасть йому, скільки просить.
9. І Я скажу вам: Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам.
10. Бо кожний, хто просить, одержує, а той, що шукає, знаходить; і тому, хто стукає, відчинять.
11. Котрий із вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, дасть йому каменя? Або, коли попросить риби, подасть йому гадину замість риби?
12. Або, якщо попросить яйце, подасть йому скорпіона?
13. Отож, якщо ви, навіть виповнені гнівом, умієте щедро добро дітям чинити, то тим паче Батько Небесний дасть Духа Святого тим, що просять у Нього.
14. Одного разу вигнав Він демона, котрий німував; і коли демон вийшов, німий почав говорити, а народ здивувався.
15. А деякі з них запевняли: Він виганяє демонів силою Вельзевула, князя бісівського.
16. А ще інші, щоб спокусити, вимагали від Нього ознаки з неба.
17. Але Він, відаючи помисли їхні, сказав їм: Усіляке царство, що розділиться саме в собі, спорожніє, і дім, розділений сам у собі, упаде.
18. Якщо ж сатана розділився у собі, то як устоїть царство його? А ви кажете, що Я силою вельзевуловою виганяю демонів.
19. І, якщо Я силою вельзевуловою виганяю демонів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.
20. А якщо Я пальцем Божим виганяю демонів, то звичайно сягнуло до вас Царство Боже.
21. Коли сильний зі зброєю охороняє дім свій, тоді в безпеці його маєток;
22. А коли сильніший від нього вчинить напад на нього і переможе його, тоді забере всю зброю його, на котру він сподівався, і розділить маєток його.
23. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.