38. Хто вірує в Мене, як сказано в Писанні, у того потечуть ріки живої води з нутра його.
39. Це сказав Він про Духа, Котрого мали прийняти ті, які увірували в Нього; бо ще не було на них Духа Святого, тому що Ісус ще не був прославлений.
40. Чимало з народу, зачувши ці слова, казали: Він таки справді Пророк.
41. Інші казали: Це Христос. А деякі запитували: Хіба з Галілеї Христос прийде?
42. Чи не сказано у Писанні, що Христос прийде від насіння Давидового і з Віфлеєму, з того місця, звідки був Давид?
43. Ось так і стався про Нього розбрат у народі.
44. Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук.
45. Тож служники повернулися до першосвящеників і фарисеїв, і ці сказали їм: Чому ви не привели Його?
46. Служники відповідали: Ніколи чоловік не говорив так, як Цей Чоловік.
47. Фарисеї сказали їм: Невже навіть ви дали себе спокусити?
48. Чи увірував у Нього хтось із старшин або з фарисеїв?
49. Але цей народ невіглас у Законі, проклятий він.
50. Никодим, що приходив до Нього вночі і був одним із них, сказав їм:
51. Чи судить закон наш людину, якщо передніше не вислухають її і не пізнають, що вона заподіяла?
52. На це сказали йому: А ти часом не з Галілеї? Помисли, і переконаєшся, що з Галілеї не приходить пророк.
53. І розійшлися всі по домівках.
Івана 8
Ісус прощає грішниці.
1. А Ісус пішов на гору Олив.
2. А вранці знову прийшов до храму, і увесь народ йшов до Нього. Він сів і навчав їх.
3. Тут книжники і фарисеї привели до Нього жінку, котру спіймали на перелюбі, поставили її посередині,
4. Та й сказали Йому: Учителю! Оцю жінку спіймали на перелюбі;
5. А Мойсей у Законі заповідав нам побивати таких камінням. Ти що скажеш?
6. А казали так, щоб спокусити Його, і знайти що-небудь, аби звинуватити Його. Але Ісус нахилився низенько і писав пальцем по землі, наче не зважаючи на них.
7. Але вони невгавали, запитували Його, то Він випростався й сказав їм: Хто з вас без гріха, перший кинь каменя в неї.
8. І знову нахилився низенько й писав по землі.
9. А вони, зачувши те і відчуваючи докори совісті, почали один по одному відходити, починаючи від старших, аж до останніх; і залишився один Ісус та жінка, що стояла посередині.
10. Ісус випростався і, не бачачи нікого, окрім жінки, сказав їй: Жінко! Де твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?
11. Вона відповіла: Ніхто, Господе! Ісус сказав їй: І Я не осуджую тебе; іди і надалі не гріши.
12. Знову говорив Ісус до народу і сказав їм: Я – світло світові; хто йде слідом за Мною, той не буде ходити в пітьмі, але буде мати світло життя.
13. Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє не справжнє.
14. Ісус сказав їм у відповідь: Якщо Я навіть Сам про Себе свідчу, то свідчення Моє істинне, тому що Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я, і куди йду;
15. Ви судите з огляду на плоть, а Я не суджу нікого;
16. А коли й суджу Я, то суд Мій істинний, тому що Я не один, але Я і Батько, що послав Мене;
17. І в законі вашому написано, що свідчення двох людей правдиве.
18. Я Сам засвідчую про Себе, і свідчить про Мене Батько, що послав Мене.
19. Тоді сказали Йому: Де Твій Батько? Ісус відповів: Ви не знаєте ні Мене, ані Батька Мого; якби ви знали Мене, то знали б також Батька Мого.
20. Ці слова виповідав Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі, і ніхто не схопив Його, тому що не прийшла ще година Його.
21. Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріхах ваших; куди Я йду, ви туди прийти не можете.
22. Тут юдеї загомоніли: невже Він уб‘є Себе Сам? Бо каже: Куди Я йду, ви не можете прийти?
23. Він сказав їм: Ви – з долішніх, а Я з горішніх; ви від цього світу, а Я не від світу цього;
24. Саме тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших; бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете у гріхах ваших.
25. Тоді сказали Йому: А хто Ти такий? Ісус сказав їм: Від початку Сущий, як оце кажу вам.
26. Багато маю сказати і судити про вас; але Той, Хто послав Мене, є істинний, і що Я чув од Нього, те й повідую світові.
27. Не зрозуміли, що Він казав їм про Батька.
28. Тож Ісус сказав їм: Коли піднесете Сина Людського, тоді пізнаєте, що це Я і що нічого не вчиняю від Себе; але, як навчив Мене Батько Мій, так і повідую.
29. Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Батько не залишив Мене одного, бо Я завжди чиню те, що Йому угодно.
30. Коли Він говорив це, багато увірувало в Нього.
31. Тоді сказав Ісус до тих, що увірували в Нього, юдеям: Якщо будете дотримуватися Мого слова, то ви справжні Мої учні;
Вы читаете Біблія
