6. А тому ми просили Тита, щоб він, як почав, так і скінчив у вас також цю добру справу.
7. І оскільки ви багаті вірою і словом, і пізнанням, і всілякою ревністю, і любов'ю вашою до нас, - так само збагачуйтеся й цією доброчинністю.
8. Кажу це не у вигляді наказу, але ревністю інших відчуваю щирість також і вашої любови.
9. Бо ви спізнали благодать Господа нашого Ісуса Христа, що Він, будучи багатий, зубожів заради вас, щоб ви збагатилися Його зубожінням.
10. Я даю на те пораду: бо це корисне вам, котрі не лише почали це чинити, але й бажали цього ще з минулого року.
11. Звершіть же тепер саму справу, щоб, чого ревно бажали, те й було звершене в міру можливости.
12. Бо якщо є гаряча ревність, то вона приймається з огляду на те, хто що має, а не на те, чого не має.
13. Хай не буде для інших полегшення, а для вас тягарем, але, щоб рівність була для всіх.
14. Нині ваш достаток нехай доповнює їхні нестатки; а пізніше їхній достаток доповнюватиме ваші нестатки, аби рівність була.
15. Як написано: Хто зібрав багато, не мав зайвого; а хто - мало, не мав нестачі.
16. Дяка Богові, що вклав у Титове серце таку ж ревність до вас;
17. Бо, хоч я просив його, проте він, будучи вельми старанним, пішов до вас самохіть.
18. Ми послали з ним також брата, котрого по всіх церквах хвалять за проповідь Євангелії.
19. І при цьому вибраного від церков сприяти нам для цього доброчинства, котрому ми служимо для слави Самого Господа і згідно з вашою ревністю,
20. Остерігаючись того, щоб нам не зазнати дорікання від когось при такій щедрості приношень, котрі довіряються нашому служінню;
21. Бо ми дбаємо про добре не лише перед Господом, але й перед людьми.
22. Ми послали з ними й брата нашого, котрого ревність часто була перевірена, і котрий нині ще старанніший з великої певности, яку я маю щодо вас.
23. Що стосується Тита, - це мій приятель і співробітник у вас; а щодо братів наших, - це посланці церков, і слава Христова.
24. Отож, перед обличчям церков дайте їм доказа любови вашої і того, що ми справедливо хвалимося вами.
2 Коринтян 9
Щедрість коринтянської церкви
1. А втім, для мене зайве писати вам про допомогу святим,
2. Бо я знаю ревність вашу, і хвалюся вами перед македонянами, що Ахая готова ще з минулого року; і ревність ваша заохотила багатьох.
3. А братів я послав для того, аби похвала моя про вас не виявилася марною в цьому разі, але щоб ви, як я казав, були готові,
4. Щоб, коли прийдуть зі мною македонці і застануть вас неготовими, не залишилися у соромі ми, - не кажу ви, - похвалившися такою певністю.
5. Тому я вважав за необхідне вблагати братів, щоб вони наперед пішли до вас і передніше потурбувалися, аби сповіщене вже благословення ваше було готове, як благословення, а не як примусовий дар.
6. А до цього скажу: хто сіє скупо, той скупо й жатиме; а хто сіє щедро, той щедро буде жати.
7. Кожний виділяй, як на серце ляже, не з прикрістю і не з примусу; бо любить Бог того, хто доброчесно дає.
8. А Бог спроможний збагатити вас всілякою благодаттю, щоб ви, завжди і в усьому маючи всілякий достаток, були багаті на всяку добру справу,
9. Як написано: Витратив, роздав убогим; правда його буде довіку.
10. А той, що дає насіння сівачеві та хліб на їжу, - нехай подасть рясно посіяному вами, і примножить плоди правди вашої,
11. Щоб усім ви багатими були на всіляку щедрість, котра через нас учиняє подяку Богові.
12. Бо справа служіння цього не лише доповнює нужду святих, але викликає також у багатьох щедрі подяки Богові;
13. Вони бачать досвід цього служіння і прославляють Бога за послух Євангелії Христовій, котру ви сповідуєте, і за щире спілкування з ними і з усіма,
14. Молячись за вас, з прихильности до вас, за повноту Божої благодаті у вас.
15. Дяка Богові за невимовний дар Його!
2 Коринтян 10
Коли хвалишся, Господом хвалися.
1. А я, Павло, котрий особисто поміж вами скромний, а заочно супроти вас сміливий, переконую вас покірністю і ласкавістю Христовою.
2. Прошу, щоб мені, як прийду, не вдаватися до тієї твердої сміливости, котру гадаю застосувати супроти деяких, котрі мають помисли про нас, що ми чинимо за плоттю.
3. Бо ми, ходячи у плоті, не боремося із спонук тілесних;
4. Тому що зброя нашої борні не тілесна, але могутня Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо заміри,
5. І всіляку зарозумілість, що повстає супроти науки Божої, і полонимо усілякі помисли на послух Христові.
6. І готові покарати будь-який непослух, коли ваш послух звершиться.
7. Чи на особу ви дивитеся? Хто певний в собі, що він Христів, той сам у собі розміркуй, що, коли він Христів, так само й ми Христові.
8. Бо якби я почав ще більше хвалитися нашою владою, котру Господь дав нам на розбудову, а не на руйнування ваше, то не залишився б у соромі.
9. А втім, нехай не виникне підозра, що я страхаю вас тільки посланнями.
10. Оскільки дехто запевняє, що в посланнях він суворий і сильний, а коли особисто присутній, то слабкий, і оповідь його невиразна,
11. Такий нехай знає, що, які ми на словах у посланнях заочно, такі самі й у справах особисто.
Вы читаете Біблія
