Біблія

18. Відтак, по трьох роках, ходив я до Єрусалиму побачитися з Петром і пробув у нього днів із п‘ятнадцять,
19. А іншого з Апостолів я не бачив жодного, окрім Якова, брата Господнього.
20. А що вам пишу, то ось, перед Богом, не обманюю.
21. Відтак помандрував я до країн Сирії та Кілікії.
22. Церквам Христовим у Юдеї особисто я не був відомий,
23. А лише чули вони, що той, котрий переслідував їх колись, нині благовістить віру, яку раніше винищував, –
24. І прославляли за мене Бога.
Галатів 2
Апостоли схвалюють Павлову проповідь.
1. Потім, через чотирнадцять літ, знову ходив я до Єрусалиму з Варнавою, взявши з собою й Тита.
2. А ходив я туди через одкровення, і запропонував там, зокрема найвідомішим, Євангелію, яку я проповідував поганам, і чи не марно я працював чи труджуся?
3. Але вони й Тита, що був зі мною, хоч він грек, не спонукали обрізатися.
4. А лжебратам, що потай закралися, аби підгледіти нашу волю, котру ми маємо у Христі Ісусі, щоб нас поневолити,
5. Ми їм ні в чому не поступилися і не підкорилися, щоб істина благовістя збереглася у вас.
6. А щодо тих, котрі були відомі будь-коли, для мене немає чогось виняткового: Бог не зважає на обличчя людини. І відомі не зобов’язали мене до чогось значнішого;
7. Навпаки, переконавшися, що мені довірена проповідь Доброї Вісті для необрізаних, як Петрові – для обрізаних, –
8. Бо Той, що сприяв Петрові в апостольстві поміж обрізаними, сприяв також мені у поганів, –
9. І коли Яків, Кифа та Іван, що вважаються стовпами, довідалися про благодать, дану мені, то подали мені та Варнаві руку єдности, щоб ми йшли до поганів, а вони – до обрізаних,
10. Аби тільки ми пам‘ятали убогих, що я, власне, й прагнув чинити бездоганно.
11. А коли Петро прийшов до Антіохії, то я особисто виступив супроти нього, тому що він зазнав нарікань.
12. Бо коли прийшли деякі від Якова, він їв разом із поганами, а коли ті прийшли, почав утаємничуватися, ухилятися, боячись обрізаних.
13. Разом з ним лицемірили й інші юдеї, – аж так, що навіть Варнава був спокушений їхнім лицемірством.
14. Та коли я побачив, що вони не йдуть належним чином за істиною Євангельською, то сказав Петрові привселюдно: Якщо ти, юдей, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то навіщо поганів спокушаєш жити по-юдейськи?
15. Ми за природою юдеї, а не з поганів грішники;
16. Однак, дізнавшися, що людина виправдовується не справами закону, а лише вірою в Ісуса Христа, ми також увірували у Христа Ісуса, щоб виправдатися вірою у Христа, а не справами закону; бо справами закону не виправдається жодна плоть.
17. А якщо, шукаючи виправдання у Христі, ми самі виявилися грішниками, – то невже Христос є служник гріха? В жодному разі!
18. Бо якщо я знову споруджую те, що зруйнував, то сам себе вчиняю злочинцем.
19. Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я співрозп‘явся з Христом.
20. І вже не я живу, але живе в мені Христос. А що нині живу у плоті, то живу вірою в Сина Божого, Котрий полюбив мене і віддав Себе за мене.
21. Не відкидаю благодаті Божої. А якщо законом виправдання, то Христос надаремно помер.
Галатів 3
Дар Духа Святого можна одержати вірою, а не справами Закону.
1. О, нетямущі галати! Хто спокусив вас не коритися істині, вас, у котрих перед очима був зображений Ісус Христос, наче у вас розп‘ятий?
2. Оце лише хочу дізнатися у вас: Чи ви одержали Духа через справи закону, чи, може, через проповідь віри?
3. Чи такі ви нетямущі, що почали духом, а тепер закінчуєте плоттю?
4. Невже ви стільки витерпіли без користі? О, якби тільки без користі!
5. Чи Той, що дає вам Духа і утворює поміж вами дива, – невже через справи закону все це звершує, чи, може, через проповідь віри?
6. Так, Авраам повірив Богові, і це зараховано йому у праведність.
7. Тож пізнайте, що віруючі є сини Авраамові!
8. І Писання, передбачаючи, що Бог вірою виправдає поганів, провістило Авраамові: У тобі благословляться всі народи.
9. Отож, віруючі благословляються з вірним Авраамом.
10. А всі, що утверджуються на справах закону, – перебувають під прокляттям. Бо написано: Проклятий кожний, хто не виконує постійно всього, що написане в книзі Закону.
11. А що Законом ніхто не виправдовується перед Богом, це зрозуміло, тому що праведний вірою буде жити.
12. А Закон не за вірою; але хто виконує його, той буде ним жити.
13. Христос звільнив нас від прокляття Закону, ставши за нас прокляттям, – бо написано: Проклятий кожний, що висить на дереві.
14. Аби благословення Авраамове через Христа Ісуса поширилося на поганів, щоб нам одержати обіцяного Духа вірою.
15. Браття! Кажу з міркувань людських: Навіть людиною утвердженого заповіту ніхто не відміняє і не додає до нього.
16. Але Авраамові дано було обітниці й насінню його. Не сказано: Нащадкам також, наче про багатьох, але як про одного. Також насінню твоєму, котре є Христос.
17. Я утверджую те, що заповіту про Христа, ще передніше Богом утвердженого, Закон, що з‘явився через чотириста тридцять років, не скасовує аж так, щоб обітниця втратила силу.