орган виконавчої влад: зі спеціальним статусом очолює його голова.
Центральні органи виконавчої влади діють на підставі положень, які затвер¬джує Президент України.
Керівників центральних органів виконавчої влади в установленому порядку призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України Повноваження керівників центральних органів виконавчої влади на цих посадах припиняє Президент України.
Гранична чисельність працівників центральних органів виконавчої влади за¬тверджується Кабінетом Міністрів України.
Структуру міністерства затверджує міністр. Структуру іншого центрального органу виконавчої влади затверджує його керівник. Структура центральних органів виконавчої влади затверджується за погодженням з Прем'єр-міністром України, Першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами відповідно до розподілу їх функціональних повноважень.
Відповідно до ст. 118 Конституції України, виконавчу владу в областях і райо¬нах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі виз¬начаються окремими законами України.
Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих держав¬них адміністрацій.
Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільня¬ються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.
Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
322
4. Конституційне законодавство
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повно-важень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.
Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.
Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації вислови¬ли дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.
В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Це положення закріплено на конституційному рівні (ст. 7). Права місцевого самоврядування за¬хищаються в судовому порядку (ст. 145).
В Україні діє Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 трав¬ня 1997 р.
Місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати пи¬тання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, се¬лищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх вико¬навчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самовряду¬ванні за належністю до відповідних територіальних громад.
Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самовря¬дуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших пе¬реконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороня¬ються.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і не-рухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси,
323
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і облас¬них рад.
Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних за¬садах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальні-: підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.
Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядуван¬ня, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого са¬моврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компен¬суються державою.
До представницьких органів місцевого самоврядування відносяться сільськ селищні, міські ради. До складу сільської, селищної, міської ради входять депу -тати, які обираються жителями села, селища, міста на основі загального, рівно¬го, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.
Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого пра¬ва шляхом таємного голосування обирають строком на чотири роки відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях.
Районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представ¬ляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
4.16. Обов'язки громадян України. Правова допомога адвоката у випадках притягнення громадян до відповідаль¬ності за порушення конституційних обов'язків.
Конституційні обов'язки людини і громадянина — закріплена на конституційно-му рівні міра необхідної поведінки, зумовлена потребами існування та розвитку інших людей, держави і суспільства.
Обов'язок тісно пов'язаний з правом; це парні, взаємопов'язані поняття.
324
4. Конституційне законодавство
По-перше, права та свободи людини і громадянина, з одного боку, і обов'язки людини і громадянина — з другого становлять разом таку юридичну конструкцію, як правовий статус.
По-друге, будь-яка правова норма має уповноважуючо-зобов'язуючий харак¬тер, передбачає як можливу (права людини), так і належну поведінку (обов'язки людини). Обов'язок — спосіб забезпечення суб'єктивного права, умова їх реаль¬ності. Будь-яке право може бути реалізоване тільки через чиїсь обов'язки, і навпаки, обов'язки передбачають чиєсь право вимагати їх виконання. Обов'язок — інша сторона права.
Будь-яке право включає три елементи:
— право на свої дії;
— право вимагати від інших відповідної поведінки;
— право на захист своїх прав.
Права та обов'язки — основний вихідний елемент правової норми. Класифікація конституційних обов'язків:
1. Залежно від наявності правового зв'язку між особою та державою можна
виділяти:
— обов'язки людини;
— обов'язки громадянина.
2. За сферою здійснення конституційні обов'язки поділяються на:
325
— громадські;
— політичні;
— економічні;
— соціальні;
— культурні.
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
Відповідно до ст. 23 Конституції України, кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки гро¬мадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними (ст. 57 Конституції України).
На конституційному рівні закріплено такі обов'язки:
1. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66 Основного Закону).
2. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, вста¬новлених законом (ст. 67 Конституції).
3. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст. 65 Конституції).
4. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та
законів України, не посягати на права і свободи, честь та гідність інших людей
(ст. 68 Конституції України).
4.17. Права людини згідно з Конституцією України. Захист прав людини і громадянина. Механізм реалізації цих прав.
Відповідно до Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії виз¬начають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. З Конституції України).
Права людини представляють собою певні можливості людини, необхідні для її існування та розвитку в конкретно- історичних умовах, які об'єктивно визнача¬ються досягнутим людством рівнем розвитку і мають бути рівними для усіх людей.
В юридичній науці розглядається питання співвідношення понять «свободи» і «права». Відмінність між правами і свободами людини є не абсолютною, а віднос¬ною. І поняття прав людини, і поняття свобод людини відображають людські мож¬ливості. У цьому — принципова спільність цих понять. Та все ж права і свободи лю¬дини не є цілком тотожними явищами: вони розрізняються головним чином за шляхами, засобами їх здійснення та забезпечення. Права людини можуть бути здійсненими, як правило, за наявності певних юридичних засобів, «механізмів» (наприклад, права на працю, на освіту, на соціальне забезпечення неможливо реалізувати, якщо не встановлено відповідної юридичної процедури). А свободи людини у багатьох випадках можуть бути здійсненими і без такого втручання дер¬жави; її місія щодо них полягає в охороні, непорушуванні й захисті відповідних можливостей людини (наприклад, свободи слова, сповідування будь-якого віровчення, вибору місця проживання).
Гарантії прав і свобод людини — це такі засоби і механізми, які сприяють здійсненню прав і свобод людини, забезпечують їх охорону й захист. Згадка про такі гарантії зобов'язує державу не тільки проголошувати, декларувати у Конституції та інших законах права і свободи, а й дбати, піклуватися про їх здійсненність (схему див. на наст. стор.).
1. Однією з головних ознак прав і свобод людини є їх природний характер. Права людини є соціально-історичним, а не біологічним або фізіологічним яви
326
4. Конституційне законодавство
