договорами). Члени комітетів ставлять питання перед державою, на які вона повинна дати відповіді. Крім того, деякі міжнародні договори передбачають процедуру розслідування.
Процедура подання індивідуальних скарг передбачена чотирма міжнародними договорами ООН у галузі прав людини:
— Міжнародний пакт про громадянські та політичні права;
— Конвенція про ліквідацію расової дискримінації;
— Конвенція проти катувань;
— Конвенція з ліквідації всіх форм дискримінації щодо ЗгСІНОК. Індивідуальні скарги подаються до відповідних комітетів ООН:
— Комітет з прав людини;
— Комітет проти расової дискримінації;
— Комітет проти катувань;
— Комітет проти дискримінації щодо жінок.
Необхідною умовою подання скарги до міжнародних установ є вичерпання всіх національних засобів захисту (тобто отримання рішення найвищої судової інстанції в державі). Індивідуальні скарги подаються громадянами держави, яка ратифікувала відповідний міжнародний договір, у разі порушення права, закріпленого даним договором.
Регіональні стандарти — стандарти у галузі прав людини, які розповсюджуються на держави, розташовані у межах певного регіону світу (наприклад, Європи, Афри¬ки тощо). Одним з найбільш відомих міжнародних органів, що здійснюють захист регіональних стандартів у галузі прав людини, є Європейський суд з прав людини.
Міжнародні стандарти в галузі прав людини можна також поділяти на загальні та спеціальні залежно від того, розповсюджуються вони на всіх людей чи тільки на окремі категорії. Так, стандарти, закріплені в Конвенції ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, можна віднести до спеціальних, оскільки вони розповсюджуються тільки на жінок.
4.18. Перелік прав і свобод, які регулюються винятково законами України. Порядок прийняття законів та набран¬ня ними чинності.
Відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України визна¬чаються:
1) права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без гро¬мадянства;
331
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
3) права корінних народів і національних меншин;
4) порядок застосування мов;
5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) еконо¬мічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, органі¬зації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки:
7) правовий режим власності;
8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми ан-тимонопольного регулювання;
9) засади зовнішніх відносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи:
10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;
11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань грома¬дян, засобів масової інформації;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служ¬би, організації державної статистики та інформатики;
13) територіальний устрій України;
14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, органі¬зація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і уста¬нов виконання покарань; засади організації та діяльності адвокатури;
15) засади місцевого самоврядування;
16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;
17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпе¬чення громадського порядку;
18) правовий режим державного кордону;
19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної еко¬логічної ситуації;
20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;
21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України;
22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами,
адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність
за них.
Виключно законами України встановлюються:
1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподат¬кування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і пога¬шення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;
2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав: порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;
3) одиниці ваги, міри і часу; порядок установлення державних стандартів;
4) порядок використання і захисту державних символів;
5) державні нагороди;
6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;
7) державні свята;
332
4. Конституційне законодавство
8) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.
Законом України оголошується амністія.
Закони розробляються і приймаються в особливому порядку, встановленому Конституцією і регламентом Верховної Ради України. Цей порядок передбачає:
— законодавчу ініціативу — звернення суб'єктів, визначених Конституцією України, до Верховної Ради України з пропозицією щодо прийняття нового зако¬ну або зміни чинного законодавства;
— підготовку проекту закону для розгляду Верховною Радою України;
— розгляд проекту закону Верховною Радою України;
— прийняття закону Верховною Радою України;
— запровадження закону України в дію. Прийнятий Верховною Радою України закон підписується Головою Верховної Ради України, після чого подається на підпис Президентові України. Президент підписує закон упродовж 15 днів після йо¬го отримання й офіційно оприлюднює його або застосовує право вето щодо прий¬нятого закону, повертає його зі своїми пропозиціями для повторного розгляду Вер¬ховною Радою України. Для подолання президентського вето Верховній Раді не¬обхідно прийняти закон 2/3 голосів, після чого Президент зобов'язаний підписати цей закон упродовж 10 днів. Закон України підлягає оприлюдненню в офіційних джерелах не пізніше як у 15-денний термін. Закон набирає сили через 10 днів після його офіційного оприлюднення.
4.19. Акти Кабінету Міністрів України, їх прийняття та результати згідно з Конституцією України. Формуван-ня та повноваження Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і зако¬нами України, актами Президента України.
До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Пер¬ший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.
1. Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за
поданням Президента України.
2. Кандидатуру для призначення на посаду Прем'єр-міністра України вносить
Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній
Раді України, сформованої відповідно до Конституції України, або депутатської
фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від консти¬
туційного складу Верховної Ради України.
Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначають¬ся Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени
333
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за подан¬ням Прем'єр-міністра України.
3. Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Вер¬ховною Радою України.
Стаття 116 Конституції України закріплює за Кабінетом Міністрів України такі повноваження:
1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності
України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання
Конституції і законів України, актів Президента України;
2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина;
3) забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) вироблення та здійснення загальнодержавних програм економічного, на¬уково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
5) забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; управління
об'єктами державної власності відповідно до закону;
6) розроблення проекту закону про Державний бюджет України і забезпечен¬ня виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подання Верховній Раді України звіт про його виконання;
7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної без¬пеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
8) організація і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади;
10) виконання інших функцій, визначених Конституцією та законами Ук¬
раїни, актами Президента України.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпо¬рядження, які є обов'язковими до виконання.
Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.
4.20. Прокуратура України, її завдання, організація та порядок діяльності згідно з Конституцією України.
Згідно зі ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину си-стему, на яку покладаються:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, виз¬начених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшу-кову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у криміналь¬них справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призна¬чається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Пре¬зидентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.
Строк повноважень Генерального прокурора України — п'ять років.
334
4. Конституційне законодавство
Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються Законом України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. Відповідно до цього Закону органи прокуратури України:
1) становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор
України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим;
2) здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції
України та чинних на території республіки законів,
