змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Як¬що немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практи¬ка відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Відмова від правочину. Особа, яка вчинила односторонній правочин, має пра¬во відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмо¬вою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.
Особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовити¬ся від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домо¬вленістю сторін.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочи-
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1—3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом «нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин мо¬же бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встанов¬лена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визна¬ний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з ного недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержа-не полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — від шкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню вин¬ною стороною.
Вказані правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особ¬ливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Слід зауважити, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком непійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Статтею 218 ЦК України передбачено правові наслідки недодержання вимоги по до письмової форми правочину. Так, недодержання сторонами письмової
355
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-. відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідчен¬нях свідків.
Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недо¬держання вимоги щодо письмової форми (купівля-продаж нерухомого майна), укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчи¬нення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення односторон¬нього правочину чи договору такий правочин чи договір є нікчемним. Суд може визнати їх дійсними, якщо буде встановлено відповідність справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обста¬вина, яка не залежала від її волі, або якщо сторони домовилися щодо всіх істот¬них умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріаль¬ного посвідчення. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки пе¬редбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припи¬няється.
5.3. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою та неповнолітньою особою за межами їх цивільної дієздат¬ності.
Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізич¬ною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздат¬ності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили пре¬тензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.
На вимогу заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи.
Якщо правочин з малолітньою особою вчинила фізична особа з повною цивільною дієздатністю, то вона зобов'язана повернути особам, вказаним у ч. 1 ст. 221 ЦК України, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітньої особи. Дієздатна сторона зобов'язана також відшкодувати збитки, завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення правочину вона знала або могла знати про вік другої сторони. Батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої особи зобов'язані повернути дієздатній стороні все одержа¬не нею за цим правочином у натурі, а за неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість за цінами, які існують на момент відшко-дування.
356
5. Цивільне право
Якщо обома сторонами правочину є малолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні все, що одержала за цим правочином, у на¬турі. У разі неможливості повернення майна відшкодування його вартості прова¬диться батьками (усиновлювачами) або опікуном, якщо буде встановлено, що зчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їхня винна поведінка.
У разі вчинення неповнолітньою особою правочину з малолітньою особою настають наслідки, передбачені щодо правочинів, вчинених неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності.
Правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздат¬ності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвале¬ний ними. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.
Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздат¬ності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний су¬дом недійсним за позовом заінтересованої особи.
Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні усе одержане нею за цим правочином у натурі. У разі неможливості повернення одержаного в натурі відшкодовується його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у непо¬внолітньої особи відсутні кошти, достатні для відшкодування, батьки (усиновлю-вачі) або піклувальник зобов'язані відшкодувати завдані збитки, якщо вони своєю винною поведінкою сприяли вчиненню правочину або втраті майна, яке 5уло предметом правочину.
Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті — за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнан¬ня фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання пра¬вочину недійсним може пред'явити її опікун. Сторона, яка знала про стан фізич¬ної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.
5.4. Правові наслідки вчинення правочину фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, або недіє-здатною особою.
Правові наслідки правочину, вчиненого під впливом помил¬ки або під впливом тяжкої обставини.
Правочин, який вчинила фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним. Правочин вважається схваленим, якщо піклувальник, дізнав¬шись про його вчинення, протягом одного місяця не заявив претензії другій сто¬роні.
У разі відсутності такого схвалення правочин за позовом піклувальника може Ілти визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного, членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати.
357
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
Піклувальник має право дати згоду на вчинення правочинів, передбачених нижче, лише з дозволу органу опіки та піклування. Це такі правочини:
1) відмовитися від майнових прав підопічного;
2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного;
3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) дер¬жавній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового бу¬динку, квартири;
4) укладати договори щодо іншого цінного майна.
На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.
Схожим є правове регулювання наслідків вчинення правочину недієздатною фізичною особою. Так, ЦК України передбачено, що опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, шляхом утримання від пред'явлення претензії другій стороні упродовж місяця після того, як опікун дізнався про нього. У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемними.
На вимогу опікуна правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, мо¬же бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь недієздатної фізичної особи.
Дієздатна сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної фізичної осо¬би все одержане нею за цим правочином, а в разі неможливості такого повернен¬ня — відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодуван¬ня. Опікун зобов'язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздат¬ною фізичною особою за нікчемним правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов'язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла винна поведінка опікуна.
Дієздатна сторона зобов'язана відшкодувати опікунові недієздатної фізичної особи або членам її сім'ї моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічний розлад або недоумство другої сторони або могла припустити такий її стан.
Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має по¬милка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо
Відмова від правочину. Особа, яка вчинила односторонній правочин, має пра¬во відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмо¬вою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.
Особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовити¬ся від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домо¬вленістю сторін.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочи-
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1—3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом «нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин мо¬же бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встанов¬лена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визна¬ний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з ного недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержа-не полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — від шкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню вин¬ною стороною.
Вказані правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особ¬ливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Слід зауважити, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком непійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Статтею 218 ЦК України передбачено правові наслідки недодержання вимоги по до письмової форми правочину. Так, недодержання сторонами письмової
355
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-. відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідчен¬нях свідків.
Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недо¬держання вимоги щодо письмової форми (купівля-продаж нерухомого майна), укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчи¬нення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення односторон¬нього правочину чи договору такий правочин чи договір є нікчемним. Суд може визнати їх дійсними, якщо буде встановлено відповідність справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обста¬вина, яка не залежала від її волі, або якщо сторони домовилися щодо всіх істот¬них умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріаль¬ного посвідчення. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки пе¬редбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припи¬няється.
5.3. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою та неповнолітньою особою за межами їх цивільної дієздат¬ності.
Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізич¬ною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздат¬ності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили пре¬тензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.
На вимогу заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи.
Якщо правочин з малолітньою особою вчинила фізична особа з повною цивільною дієздатністю, то вона зобов'язана повернути особам, вказаним у ч. 1 ст. 221 ЦК України, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітньої особи. Дієздатна сторона зобов'язана також відшкодувати збитки, завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення правочину вона знала або могла знати про вік другої сторони. Батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої особи зобов'язані повернути дієздатній стороні все одержа¬не нею за цим правочином у натурі, а за неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість за цінами, які існують на момент відшко-дування.
356
5. Цивільне право
Якщо обома сторонами правочину є малолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні все, що одержала за цим правочином, у на¬турі. У разі неможливості повернення майна відшкодування його вартості прова¬диться батьками (усиновлювачами) або опікуном, якщо буде встановлено, що зчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їхня винна поведінка.
У разі вчинення неповнолітньою особою правочину з малолітньою особою настають наслідки, передбачені щодо правочинів, вчинених неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності.
Правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздат¬ності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвале¬ний ними. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.
Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздат¬ності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний су¬дом недійсним за позовом заінтересованої особи.
Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні усе одержане нею за цим правочином у натурі. У разі неможливості повернення одержаного в натурі відшкодовується його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у непо¬внолітньої особи відсутні кошти, достатні для відшкодування, батьки (усиновлю-вачі) або піклувальник зобов'язані відшкодувати завдані збитки, якщо вони своєю винною поведінкою сприяли вчиненню правочину або втраті майна, яке 5уло предметом правочину.
Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті — за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнан¬ня фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання пра¬вочину недійсним може пред'явити її опікун. Сторона, яка знала про стан фізич¬ної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.
5.4. Правові наслідки вчинення правочину фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, або недіє-здатною особою.
Правові наслідки правочину, вчиненого під впливом помил¬ки або під впливом тяжкої обставини.
Правочин, який вчинила фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним. Правочин вважається схваленим, якщо піклувальник, дізнав¬шись про його вчинення, протягом одного місяця не заявив претензії другій сто¬роні.
У разі відсутності такого схвалення правочин за позовом піклувальника може Ілти визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного, членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати.
357
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
Піклувальник має право дати згоду на вчинення правочинів, передбачених нижче, лише з дозволу органу опіки та піклування. Це такі правочини:
1) відмовитися від майнових прав підопічного;
2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного;
3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) дер¬жавній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового бу¬динку, квартири;
4) укладати договори щодо іншого цінного майна.
На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.
Схожим є правове регулювання наслідків вчинення правочину недієздатною фізичною особою. Так, ЦК України передбачено, що опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, шляхом утримання від пред'явлення претензії другій стороні упродовж місяця після того, як опікун дізнався про нього. У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемними.
На вимогу опікуна правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, мо¬же бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь недієздатної фізичної особи.
Дієздатна сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної фізичної осо¬би все одержане нею за цим правочином, а в разі неможливості такого повернен¬ня — відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодуван¬ня. Опікун зобов'язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздат¬ною фізичною особою за нікчемним правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов'язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла винна поведінка опікуна.
Дієздатна сторона зобов'язана відшкодувати опікунові недієздатної фізичної особи або членам її сім'ї моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічний розлад або недоумство другої сторони або могла припустити такий її стан.
Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має по¬милка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо
