нестабільність. Американський дослідник Р. Фостер називає таку ситуацію технологічним розри-вом. Основний висновок, зроблений Меншем, такий: «Поширена думка, що технічний прогрес розвивається неперервно (гіпотеза неперервності) не відповідає дійсності, на противагу цьому гіпо-теза дискретності пояснює драматичну суперечність між пері-одами насичення нововведень і їх недостатності. Динаміка пото-ків, припливи і відпливи базових нововведень визначають зміни в економіці, які відображаються в зміні періодів зростання і стаг-нації». Г. Менш також досліджував співвідношення між базовими і покращуючими інноваціями. Покращуючі нововведення йдуть слідом за базовими, бо розкривають усі можливості базисної технології — засоби виробництва, продукти стають якіснішими, прогресивнішими, дешевшими. Обидві форми інновацій — базо-ві і покращуючі постійно конкурують одна з одною. Саме це і приводить врешті-решт до періодичного S-подібного руху — до-в¬гим циклам Кондратьєва [83]. Концепцію Г. Менша поділяє американський економіст Р. Фос¬тер, який у книзі «Обновление производства. Атакующие выигрывают» (1985), узагальнюючи великий фактичний матеріал і використовуючи S-подібні логістичні криві як основний аналітичний засіб, зробив висновок про наявність технологічних меж та технологічних розривів і довів об’єктивність циклічного розвитку. Вивчаючи успіхи та невдачі корпорацій протягом тривалого часу (20—25 років), Фостер виявив закономірності і принципи цих подій. Він установив, що нововведення підкоряються певній логіці та прогнозуванню і на цій основі можлива оцінка глибини тих змін, які стануться. А для цього, на думку Фостера, компанії повинні вести продуману і сконцентровану програму накопичення наукових знань за допомогою досліджень. Незважаючи на широкі дослідження проблеми інноваційного розвитку у світовому масштабі, всеохоплюючої теорії поки що не створено. Одна з основних причин — це прагматичні, позитивіст¬ські настанови дослідників, які істинними знаннями визнають лише конкретні емпіричні дослідження і відкидають цінність філософських узагальнень. Зокрема, роботи американських учених в основному орієнтовані на прикладні знання, на вирішення окремих практичних питань фірм. 2.5. Теорія прискорення У сучасних умовах розвитку підприємництва виникла так зва-на теорія прискорення, або теорія інноваційного підприємництва. Представники даної концепції грунтуються на теорії довгих хвиль і розглядають розвиток підприємництва за моделлю США, яке пов’язане з новаторським ризиковим підходом (синдром Си-ліконової долини). Треба зазначити, що жодна країна світу не інвестує так багато коштів у новітні інформаційні технології, як США: у 2000 р. сукупні витрати на НДДКР становили 250 млрд дол., що перевищувало витрати на ці цілі Японії, Кореї, Великобританії, Франції, Німеччини, Італії і Канади разом узятих . При цьому США орієнтуються на піонерний тип інноваційного процесу, що означає лінію на досягнення світового лідерства в інноваціях. Це ілюструється великою кількістю розроблених у США патентів, орієнтацією на процесні інновації, на базі яких у країні надзвичайно швидко оновлюються старі галузі господарства і виникають нові: виробництво комп’ютерів, офісної техніки, розроблення програмного забезпечення, культорологічна про¬дукція (ігри, візуальні ефекти тощо), які розвиваються за спіраллю з дворічним тактом . За останні менш як п’ять років зросло виробництво комп’ютерів і офісної техніки більше як на 26 %, програмного забезпечення майже на 25 %. На думку американських теоретиків, якби автомобілі змінювались так швидко, як покоління комп’ютерів, то ми могли б зараз купити «роллс-ройс» дешевше, ніж за 3 дол., і він пробігав би не менше 3 млн миль лише на одному галоні бензину. Білу Гейтсу потрібно було тільки 10 років, щоб починаючи з нуля в «Microsoft», стати найбагатшою людиною світу. Його до-ходи оцінюються в 18 млрд дол. Нащадки попередніх імперій (Форд, Рокфеллер, Дюпон) отримували доходи, які становили приблизно чверть від доходів Гейтса. Жодна зі старих імперій капіталу у свій час не досягла таких успіхів за такий короткий період. Теоретики називають це — «синдром Силіконової доли-ни» («Silikon Vallex Syndrom»), що підтверджує висновки авторів інноваційних теорій і, зокрема, теорії прискорення про зв’язок інноваційної діяльності та підприємництва, про високу віддачу інвестицій в інноваційну сферу [30]. 2.6. Соціально-психологічна модель Соціально-психологічна концепція теорії нововведень пов’я-зана з пріоритетом людських відносин в управлінні інноваційною діяльністю. Основне місце в ній посідають проблеми ролі особи-стості, поведінки, мотивації, рівень освіти, аналіз соціально-психологічних і організаційно-соціологічних чинників. Для цих теорій основним є виділення певної групи людей як особливих носіїв інновацій. Представниками цієї теорії є Х. Барнет, Є. Вітте, Е. Денісон. У їхніх дослідженнях головне місце відводиться питанню про можливість високих темпів інновацій, що вирішує теорія стиму-ляторів (Є. Вітте). Об’єктом дослідження тут є перешкоди, які виникають при впровадженні нововведень. Для їх усунення, згід-но з даною теорією, необхідно організувати плідну сумісну роботу «владних стимуляторів» (адміністрації) та «кваліфікованих стимуляторів» (фахівців) — своєрідну творчу групу, де фахівці створюють новинки, а адміністрація — умови для їх упровадження та усунення всіляких перешкод. Приклад [55]. У 1958 р. на одному з заводів японської компа-нії «Сейко» був виготовлений годинник розміром з вантажівку. Це був перший кварцевий годинник, у якому широко використо-вувались електронні лампи. Вище керівництво «Сейко» вважало, що в майбутньому використання кристалів стане важливою тех-нологією галузі. Тому в 1959 р. на одному з заводів фірми була створена про- ектна група з розроблення кварцевих годинників, які передбача-лось використати на Токійських Олімпійських іграх у 1964 р. У групі працювало 10 фахівців з вищою освітою, що розробляли не тільки годинник на кристалах, а й механізм корекції годинни-ка за радіосигналом точного часу. Група працювала цілодобово з великим натхненням. У при-міщенні, яке межувало з робочим, була обладнана кімната відпо-чинку. Підлога була застелена татамі, на яких члени групи мали можливість спати, коли пізно закінчували роботу. Вони одержу-вали все необхідне для роботи та відпочинку і через два роки, у 1961 р., їх зусилля увінчалися успіхом — був створений неве-ликий за розміром годинник, який міг уміститися на долоні. Керівництво виробничого відділу «Сейко» прийняло рішення працювати над удосконаленням проекту і створити наручний го-динник на кристалах традиційного розміру, наділити його проти-ударним пристроєм і мінімізувати енергоспоживання. Група прийшла до висновку, що вирішення цієї проблеми мо-ж¬ливе і вже в 1969 р. такий годинник на кристалах уперше з’явив¬ся на світовому ринку за ціною 2 тис. дол. У 1970 р. вище керівництво компанії прийняло рішення перейти до серійного виробництва нових годинників, яке почалось з наступного року, завдяки чому «Сейко» значно збільшила частку своєї продукції на світовому ринку. Наведений приклад свідчить, що успіх у розробленні нового продукту залежав від підтримки адміністрації («владних стимуляторів») та ентузіазму і кваліфікації фахівців. Інновації є рухомою силою економічного розвитку. Вони вдо-сконалюють виробництво і водночас змінюють сферу обігу, ве-дуть до створення кращих за своїми властивостями виробів, тех-нологій, прибутків. Незважаючи на увагу, що приділяється зарубіжними науков-цями різноманітним аспектам інноваційної сфери, вона потребує подальших досліджень. Як зазначає один з відомих американсь-ких фахівців Е. Тоффлер, «ні одна з проблем, з якими стикається американський бізнес, не є більш важливою і менш вивченою, ніж проблема нововведень» . Необхідність вивчення закономір-ностей інноваційного розвитку тим більше важлива тепер, коли людська цивілізація вступила у новий етап свого розвитку — ін-формаційне суспільство, основу життєдіяльності якого складають процеси виробництва, розповсюдження і використання інформації. При цьому мова йде не про інформацію взагалі, а перш за все інформацію, яка втілена в знання законів розвитку природи і суспільства, принципів їх практичного використання. Питання та завдання для самоконтролю 1. Охарактеризуйте теорію розвитку як об’єктивний про-цес змін. 2. У чому полягає сутність циклічної концепції розвитку? Наведіть приклад. 3. Що таке інноваційний цикл? 4. У чому полягає сутність теорії «Великих циклів» М. Кондратьєва? 5. Розкрийте сутність інноваційної теорії Й. Шумпетера. Чому вона називається класичною? 6. Який внесок зробив Г. Менш у розвиток інноваційної теорії, у чому її сутність та практичне значення?
Вы читаете Інноваційний менеджмент
