7. Назвіть основні положення теорії інноваційного під-приємництва. 8. Що таке теорія «прискорення»? Наведіть приклади. 9. Дайте характеристику соціально-психологічній концепції теорії нововведень. 10. Що таке S-подібна логістична крива і яку роль вона виконує в аналізі інноваційного розвитку? 11. Чи можливо теоретично обґрунтувати майбутнє людства, керувати розвитком цивілізації, спираючись на консолідацію наукових сил і об’єднання зусиль дослідників різних країн? 12. Чому науково-технічне лідерство вважається гарантією економічного розвитку, а не мінерально-сировинна база чи енергетика? 13. У яких технологічних сферах лідирують США? Західна Європа? Японія? Україна? Дайте пояснення, наведіть приклади. 14. Чим визначається розбіжність і зближення країн, регіонів, фірм у сфері економічного зростання і науково-тех¬нічного розвитку? Наведіть приклади. 3. Інноваційний процес як об’єкт інноваційного менеджменту Діяння є жива єдність теорії і практики. Арістотель За останні п’ятдесят років наукові до- слідження перетворились із розкоші в необхідну умову існування. Дж. Бернал Наука — сила! Ф. Бекон 3.1. Загальна характеристика інноваційного процесу: поняття, сутність, зміст. 3.2. Структура інноваційного процесу. 3.3. Моделі поширення інновацій. 3.4. Причини та джерела інноваційних ідей. 3.5. Чинники успішності та невдач нововведень. 3.1. Загальна характеристика інноваційного процесу: поняття, сутність, зміст Одним з основних понять інноватики та інноваційного менеджменту є поняття інноваційного процесу. Незважаючи на те, що в спеціальній літературі трапляється багато різноманітних підходів до визначення цього явища, суть їх зводиться до одного висновку, а саме: інноваційний процес пов’язаний із створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Автори «Модульної програми для менеджерів» інноваційний процес розглядають з різних позицій: як паралельно-послідовне проведення науково-технологічної діяльності; як послідовні зміни фаз життєвого циклу продукту і як інвестиційний проект за стадіями фінансування досліджень та розробок, поширення новацій і їх комерціалізації. Фундатор інноваційної теорії Й. Шумпетер розглядав інновацію в динаміці, тобто як інноваційний процес, а саме: «виготовлення нового продукту, а не «новий» продукт; упровадження нового методу, а не «новий метод»; освоєння нового ринку…; отримання нового джерела сировини…; проведення реалізації…» [154]. За визначенням американського дослідника Б. Твісса [126], інноваційний процес — це перетворення наукового знання, наукових ідей, винаходів у фізичну реальність (нововведення), яка змінює суспільство. В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і поширення інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення нових суспільних потреб. Звичайно, світ нововведень не обмежується тільки технікою і технологіями. Удосконалення, зміни систем управління та організації процесів виробництва теж здійснюються через уведення інновацій. Нові організаційні структури, методи розробки управлінських рішень, форми стимулювання розробляються науковцями-спеціалістами, освоюються і впроваджуються так само, як і нові прилади, технологічні лінії чи обладнання. Нові моделі одягу, види послуг, нові організаційні форми — усе це є результатом інноваційних процесів, які розвиваються на основі певних принципів: спочатку усвідомлюється необхідність змін, визначається мета, розроблюється інновація, освоюється, поширюється, використовується і «відмирає». На думку А. Пригожина, «нововведення — це процес, тобто перехід певної системи з одного стану в інший» [104]. Інноваційний процес має чітку орієнтацію на кінцевий результат прикладного характеру, який забезпечує певний технічний і соціально-економіч¬ний ефект. На рис. 3.1 показана загальна схема інноваційного проце-су. Рис. 3.1. Загальна схема інноваційного процесу Інноваційний процес можна розглядати як комплекс послідовних дій, унаслідок яких новація розвивається від ідеї до конкретного продукту і поширюється під час практичного використання. Перебіг інноваційного процесу, як і будь-якого іншого, визначається складною взаємодією багатьох чинників. Успіх на цьому шляху залежить від управлінського механізму, який об’єднує в єдиний потік витоки наукової ідеї, її розроблення, упровадження результату у виробництво, реалізацію, поширення і споживання. На розвиток інноваційного процесу впливають: • стан зовнішнього середовища, у якому він проходить (тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державного регулювання, рівень освіти, організаційні форми взаємодії науки і виробництва тощо); • стан внутрішнього середовища окремих організаційних і господарських систем (фінансові та матеріально-технічні ресурси, застосування технологій, зв’язки з зовнішнім середовищем та ін.); • специфіка самого інноваційного процесу як об’єкта управління. Ефективність інноваційного процесу визначається лише після впровадження інновації, коли з’ясовується, у якій мірі вона задовольняє потреби ринку. Важливе значення при цьому має інструмент моделювання. Модель інноваційного процесу дає змогу виділити в інноваційній діяльності окремі складові, відкриваючи тим самим можливість наскрізного планування інновації за стадіями, з урахуванням кон’юнктурних змін.
Вы читаете Інноваційний менеджмент
