Організа-ційні Проектні Експериментальне виробництво Технічне Економічне Технологіч-не Технічне Економічне Технічна підготовка виробництва Серійне виробництво Ефек-тивне виробництво Старіння Невиробнича сфера СФЕРА МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА Рис. 3.3. Структура інноваційного процесу Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес пе-редбачає створення і використання нововведення у рамках однієї організації. Нововведення при цьому не набирає безпосередньо товарної форми. У разі простого міжорганізаційного інноваційного процесу нововведення стають предметом купівлі-продажу в стосунках між виробниками та споживачами. Розширений інноваційний процес виявляється з появою нових виробників нововведення, порушуючи монополію виробника — піонера, що сприяє через конкуренцію удосконаленню властивостей нововведення. Простий інноваційний процес переходить у товарний за дві фази: 1) створення інновації та її поширення; 2) дифузія нововведення. Поширення інновації — це інформаційний процес, форма і швидкість якого залежать від комунікаційних каналів, спромож-ності суб’єктів господарювання сприймати цю інформацію та практично використовувати. Справа в тому, що суб’єкти госпо-дарювання, діючи в реальному економічному середовищі, вияв-ляють неоднозначне ставлення до пошуку та впровадження нововведень. Дифузія інновацій — це процес передавання (трансферту) технологій фірмами різних країн з урахуванням часу, внаслідок чого нововведення проникають в різні галузі виробництва та зна-ходять усе більше споживачів. Неперервність інноваційних про-цесів обумовлює швидкість та межу дифузії нововведення. Згідно з теорією Й. Шумпетера, дифузія інновації — це процес кумулятивного збільшення кількості імітаторів (послідовників), які впроваджують нововведення слідом за новаторами, очікуючи біль¬ших прибутків. Слід зважувати на те, що процес дифузії інновацій може здійснюватись як по міжфірмових каналах незалежних іноземних фірм, так і через внутрішні канали транснаціональних корпорацій у разі впровадження нововведень в будь-якому з їхніх відділень, розміщених в інших країнах. Вирізняють такі форми трансферту інновацій на світовому ринку [78]: • передавання, продаж або надання за ліцензією всіх форм промислової власності (за винятком товарних і фірмових знаків); • торгівля високотехнологічною продукцією; • передавання технологічного знання, необхідного для при-дбання, монтажу і використання обладнання, машин, напівфаб-рикатів і матеріалів, одержаних за рахунок оренди, закупки, лізи-н¬гу або будь-яким іншим шляхом; • промислове і технічне співробітництво в тій частині, що стосується технічного утримання обладнання й устаткування, напівфабрикатів і матеріалів; • надання консалтингових послуг і інжиніринг; • передавання технологій у рамках інвестиційного співробіт-ництва. Процес передавання технологій тісно пов’язаний з теорією життєвого циклу інновації. На етапі «дослідження і розробка» передавання технології (новації) не відбувається, бо ще не відомі сфери її використання і витрати на розробку. На етапі «впрова-дження» з’являється новий товар, виробництво якого є монопо-ль¬ним. Конкуренція відсутня. Дифузія інновації здійснюється у формі експорта товарів. На етапі «зростання» інновація поши-рюється в інших країнах, проте ще повністю не освоєна. З на-станням періоду «зрілості» виникає поширення і обмін іннова-ціями між різними країнами. Поступово нова технологія удос-коналюється і стандартизується, іде активне її передавання в країни, що розвиваються. Вона одержує загальне поширення, цінність її знижується, в розвинених країнах припиняється ви- робництво, експорт товару змінюється імпортом. Виникає нова хвиля передавання технології з країн, що розвиваються, в сла-борозвинуті країни. 3.2. Структура інноваційного процесу Інноваційний процес в економічному й організаційному розу-мінні поділяється, як уже зазначалось, на окремі етапи, стадії, фази, які розрізняються між собою цільовим призначенням, специфікою управління, фінансуванням, кінцевим результатом діяль¬ності. У дослідженнях структури інноваційного процесу більшість вітчизняних учених дотримується схеми: «дослідження — розро-бки — виробництво — маркетинг — продаж». Американські до-слідники розглядають інноваційний процес докладніше: «фунда-ментальні дослідження — прикладні дослідження — розробки — дослідження ринку — конструювання — дослідне виробницт-во — ринкове випробування — комерційне виробництво». Усі вказані етапи взаємозумовлені і забезпечують успіх нововведен-ня лише за умови інтеграції їх у єдине ціле. Специфіка інноваційного процесу така, що з розробленням ін-новації центр уваги поступово переміщується від сфери дослі-джень до сфери збуту. Водночас елементи інноваційного процесу перебувають у тісній взаємодії, постійно обмінюючись інформацією. На рис. 3.4 показана послідовність і взаємозалежність стадій інноваційного процесу на підприємстві. Рис. 3.4. Стадії інноваційного процесу на підприємстві Інноваційні етапи та стадії породжують організаційно відо-кремлені функціональні підрозділи, але якщо їх взаємодія не відтворює результатів, то інноваційний процес не досягає цілей. Кожна із стадій інноваційного процесу має свою організаційну форму, свою специфіку управління та цільове призначення. Проте вдосконалення інноваційного механізму на окремій стадії не підвищує результативності процесу в цілому. Якщо цінні фун-даментальні ідеї не використовуються для розробки нових тех-нологічних процесів, а нові технології не
Вы читаете Інноваційний менеджмент
