1) відносно продукту — існуючий / новий; 2) щодо ринку — існуючий / новий; 3) стосовно технології — існуюча / нова. Відповідно, можливі шість варіантів поєднання даних змінних (рис. 8.4). Існуючий продукт Існуючий ринок Існуюча технологія Існуючий продукт Новий ринок Існуюча технологія Існуючий продукт Новий ринок Нова технологія Новий продукт Існуючий ринок Існуюча технологія Новий продукт Новий ринок Існуюча технологія Новий продукт Новий ринок Нова технологія Рис. 8.4. Варіанти типів нововведень Переміщення з лівого верхнього кута рисунка в правий нижній характеризує нарощення ризику інноваційної стратегії. Слід зазначити, що в сучасних ринкових умовах України найменш конт¬рольованим і потенційно найризикованішим чинником є вихід на нові ринки. В економічній літературі достатньо широко висвітлюються підходи до процесу управління ризиком [74]. Ризик та непередбачені витрати враховуються завжди, проте в сучасних умовах їх коло значно збільшилось і може бути зведеним до таких п’яти взаємопов’язаних груп: • ринковий ризик — зміна кон’юнктури ринку для інноваційного проекту, тобто попиту на пропозиції; • економічний ризик — недостатній ступінь точності оцінки ресурсів або витрат, рівня інфляції та ін.; • екологічний ризик — непередбачені законодавчі обмеження екологічних нормативів у процесі реалізації проекту або недостат¬ній ступінь обліку природоохоронних вимог під час передінвестиційних та передпроектних обґрунтувань; • технічний ризик — недостатній ступінь точності аналізу надійності технологій, які будуть використані; • політичний ризик — зміна політики державного регулювання у сфері податків, амортизацій тощо, виникнення політичної нестабільності або форс-мажорних обставин. Наявність чинника ризику має бути сильним стимулом до заощаджування коштів і ресурсів та змушувати підприємство дуже ретельно аналізувати рентабельність проекту, відповідально розробляти стратегії, інвестиційні смети, купувати ресурси, наймати кадри і т. д. 8.3. Розроблення і обґрунтування інноваційної стратегії Особливість сучасного підходу до процесу формування інноваційних стратегій полягає у створенні системи так званого «нововвідного конвеєра». Суть цього підходу полягає в тому, щоб забезпечити постійне впровадження у виробництво нових, сучасніших виробів; постійно скорочувати всі види витрат; підвищувати якісні характеристики інноваційної діяльності; забезпечувати конкурентні переваги на ринку. З цією метою, наприклад, японські компанії прагнуть виготовляти будь-які, навіть найскладніші вироби на основі стандартів, легко керованих наборів операцій, які здійснюються на універсальному, гнучкому і в широкому діапазоні переналагоджуваному обладнанні. Американські компанії зробили став¬ку на прискорення комп’ютеризації всіх видів виробничих і управ¬лінських процесів через створення адаптивних інформаційних си- стем, складного набору оптимізаційних моделей і кількісних методів, здібних швидко виявити та запропонувати варіант ліквідації будь-якого незапланованого відхилення на будь-якому етапі вироб¬ничого процесу [55]. Розроблення інноваційної стратегії передбачає прийняття стра¬тегічних завдань (цілей), оцінку можливостей та ресурсів для їх використання; аналіз альтернатив; підготовку конкретних програм, проектів, бюджетів; оцінку сильних та слабких сторін діяль¬ності суб’єктів з урахуванням обраних цілей. Порядок розроблення стратегії показано на рис. 8.5. Рис. 8.5. Етапи розроблення стратегії підприємства Послідовність етапів розроблення стратегії така: 1. Етап розроблення цілей: а) формування місії-орієнтації і місії-політики організації, у яких підкреслюється прихильність до інноваційної діяльності; б) формується мета інноваційного розвитку організації. Будується «дерево цілей». 2. Етап стратегічного аналізу: а) аналізується внутрішнє середовище й оцінюється інноваційний потенціал; б) аналізується стан зовнішнього середовища й оцінюється інноваційний клімат;
Вы читаете Інноваційний менеджмент
