Ці принципи є методологічною основою формування системи планування інноваційної діяльності і застосовуються в процесі стратегічного планування, розробки планів в організації. Стратегічне планування здійснюється в кілька етапів: • оцінка поточної стратегії; • аналіз портфеля продукції; • вибір стратегії; • оцінка вибраної стратегії; • розробка стратегічного плану; • розробка системи бізнес-планів. 1. Оцінка поточної стратегії має дати уявлення про те, у якому стані перебуває фірма, які стратегії вона реалізує і наскільки вони ефективні. У процесі аналізу слід дати відповіді на такі питання: • Які характеристики продукції задовольняють споживачів і сприяють успіху на ринку? • Які ключові чинники успіху є в галузі? • Які вхідні і вихідні бар’єри існують у галузі? • Яка структура споживачів, що породжує попит у даній галузі? За цими та іншими критеріями проводиться порівняльний аналіз ринків, товарів, галузі, оцінюються ризики, потенційна прибутковість, уточнюється, наскільки існуюча стратегія відповідає можливостям організації (фірми). 2. Аналіз портфеля продукції дає змогу встановити, як окремі частини бізнесу пов’язані між собою. Аналіз проводиться за допомогою системи матриць, які детально описані в літературі з питань стратегічного управління. 3. Вибір стратегії здійснюється на основі трьох складових: ключових чинників успіху, що характеризують стратегію (переваги фірми в галузі, цілі фірми, інноваційний потенціал, фінансові, кадрові ресурси, кваліфікація менеджерів-новаторів, рівень залежності фірми від зовнішнього середовища тощо); результатів аналізу продукції; альтернативних варіантів стратегії. 4. Оцінка вибраної стратегії здійснюється у вигляді аналізу того, наскільки враховані чинники успіху при її формуванні. Важливим є допоміжний аналіз з метою визначення відповідності обраної стратегії можливостям фірми і вимогам зовнішнього середовища, прийнятності ризику, закладеного в стратегії (реалістичність передбачень, негативні наслідки, наскільки ризик виправданий). 5. Розробка стратегічного плану здійснюється відповідно до обраної стратегії (наступальної, захисної чи їх комбінацій). На відміну від тактичного й оперативного плану, стратегічний план не має жорсткої структури. До вибору його структури і показників кожна організація підходить з власних позицій. Стратегічний план найчастіше містить такі розділи: місія організації, продукція (послуги), конкуренція, ринки, ресурси, діловий портфель, інновації, інвестиції1. Результатом стратегічного планування є комплекс різних планів, спрямованих на здійснення основних функцій і завдань планування, які взаємодіють один з одним. На рис. 8.30, 8.31 показані види планів. Плани різняться за цілями, предметом, рівнями, змістом і періодами планування. У центрі всієї системи — стратегічний план. Він є ключовою ланкою стратегічного управління інноваціями (рис. 8.32) [23]. Рис. 8.30. Типи планів і сфера планування Наукові дослідження і розробки, як і план розвитку, перебувають під впливом як стратегічного, так і оперативного управління. Будь-яка господарська одиниця фірми може використовувати результати досліджень і розробок з метою вдоскона¬лення своїх продуктів, розробки нових ідей згідно з поточним виробництвом. З іншого боку, упровадження інновацій на основі стратегічного плану виводить організацію в зовсім нову сферу бізнесу. План інновацій містить перелік і характеристику нововведень, які плануються до впровадження на підприємстві, і охоплює такі заходи: • Створення, освоєння нових продуктів або модифікація, підвищення якості існуючих видів продукції і послуг. • Упровадження прогресивних технологій, комп’ютеризація, комплексна автоматизація виробництва. • Удосконалення організації виробництва, праці й управління. • Науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки. План інновацій також відображає рівень технічного розвитку виробництва, зокрема: — стан засобів виробництва; — рівень прогресивності технологій, що застосовуються; — якісні та структурні зміни «портфеля» продукції (наприклад, питома вага нової продукції); — матеріаломісткість виробництва; — продуктивність праці. Рис. 8.31. Концептуальна система планів Рис. 8.32. Загальна система планів Кожний пункт плану інновацій містить розрахунки економічної ефективності, вказуючи чинники і джерела економії. Планування інновацій не є разовим, вольовим актом менеджменту. Цей процес складається з певних фаз, стадій і етапів, які перебувають у певному логічному взаємозв’язку і змінюються з постійно повторюваною послідовністю, створюючи плановий цикл. Наприклад, в іноземних фірмах процес планування починається за 6 місяців до завершення фінансового року. Перший крок — президентом організації висувається стратегічна мета на наступний п’ятирічний період: формується місія і завдання, що означає початок планування «зверху вниз». Комітет з питань планування, до складу якого входять керівники всіх відділень, філіалів, підрозділів, керівник планового відділу підприємства та інші спеціалісти (див. рис. 8.28), визначає, у реалізації яких завдань брали участь кожний з підрозділів. Правління кожного відділення, у свою чергу, підрозділяє поставлені завдання на більш конкретні і доводить до відома керівників нижчих рівнів планові показники, як це показано на рис. 8.33.
Вы читаете Інноваційний менеджмент
