Українська народна сатира і гумор

Піп Варлампій з тої скуки
Кадильницю бере в руки
Та по церкві з нею шарить,
Як той шуляк в небі парить.

По всіх кутках заглядає,
Ніби мухи виганяє.
Повернув він свою пику
На жінок купку невелику.
І кивнув він бородою,
Як кінь від мух головою.

Та й подався до вівтарю,
Як віл у свою кошару.
Треба було б починати,
І пора б уже кінчати.

Та діло це не годиться,
Бо з дяком нічим ділиться.
Та й задумав ухитриться,
Чудотворцем претвориться.

Вломив воску він кусок,
Здійняв з стіни образок,
Умить скрутив грубу свічку
Й заніс ніччю у криничку.
Повернувся сам додому
І не каже це нікому.

Та й до ліжка — роздягнувся,
Ліг, закашлявсь, осміхнувся.