Посадили за стіл діда,Дали йому книжку.— Бери, діду, та учись,А не сиди нишком.Вчиться дідусь Явдоким,Про їжу не дбаєІ на сором молодимВ лікнеп шкандибає.Дивується люд увесь,То немало й дива,Вже культурний наш дідусь,йде до колектива.Він працює вже щодня,Де й розум береться,А бабуся сидить домаІ не зворухнеться.— Годі сидіть, бабусенько,Іди лиш між люди.Гнала мене у лікнеп,Ходім до колбуду!Як почула це бабуся,Трохи й не зомліла.— Цур тобі з тим колбудом,Я ще й не говіла.Як закричить тут дідусьІ тупнув ногою: