ПОМИЛКА
Пасажир, лягаючи спати у вагоні, просить кондуктора:
— Будьте ласкаві, розбудіть мене у Фастові. Я буду сперечатись, сваритися, але то такий у мене характер, і ви на те не зважайте, висадіть мене силою, бо інакше я просплю свою станцію.
Кондуктор так і зробив. Пасажир довго сварився, не хотів, кричав, але все ж таки його висадили.
Проїхали ще кілька станцій. Схоплюється один пасажир і спросоння запитує:
— Яка станція?
— Козятин!
— О господи! Я ж просив мене висадити у Фастові.
У ПОЇЗДІ
Сидить у вагоні громадянин. За хвильку входить якась жінка.
— Громадянине, поставте свої речі під лаву, я тут сяду!
— Ну-ну...
— Не нунукайте, а заберіть свої речі під лаву, чуєте?
— Ну-ну...
— Я покличу провідника!
Входить провідник.
— Чому ви не хочете забрати свої речі?
— Ну-ну...
— Та ви що — смієтеся з мене?
— Ось я зараз покличу міліціонера!
Входить міліціонер.
— Чому ви не хочете забирати свої речі?
— Ну-ну...
— Я вас оштрафую!
— Ну-ну...
На станції входить черговий по станції.
— Чому не хочете забирати свої речі?
— Ну-ну...
— Як то ну-ну?
— Бо то не мої. Нащо б я мав їх забирати?
ЧИЯ СПРАВА
Дочка заявила батькові, що одружується.
— А хто ж він, дочко? Ти ж його знаєш всього десять днів. Чи ти ж його хоч любиш?
— То вже моя справа, тату.
— А він тебе любить?
— То вже його справа, тату!
— А з чого ж ви будете жити? Ви ж обоє не маєте спеціальності.
— То вже ваша справа, тату.
