Сидить бабуся і розглядає папірець, на якому намальовано бога з піднятими догори руками. Внук подивився і питає:
— Бабусю, а хто це?
— Бог.
— А хто він?
— Ну той, що хлібця усім дає.
— Я знаю. Це продавець у хлібній крамниці. Я бачив його, тільки в нього халат біліший.
ПОПРАВКА
Мати свариться на сина:
— Ти знову десь лазив, знову дірка на коліні.
— Не на коліні, а на штанях.
ФРАНКІВ ПЛУГ
Був у місті Збаражі лікар Вилинський. Цього пройдисвіта добре знав Іван Франко. Вилинський за своє життя побував у різних партіях. Він був і соціалістом, і радикалом і, нарешті, став запеклим українським буржуазним націоналістом. За це його дуже ненавидів Франко. Окрім того, що Вилинський поганий лікар, він був дуже ласий на гроші. За гроші він і рідного батька продасть. Отож якось дізнався Вилинський, що в селі Краснопільцях потрібний лікар, написав своєму начальнику листа, щоб той послав його туди по сумісництву лікарем.
Дізнався про це Франко, зустрів його і каже:
— Що ти робиш? Адже ти знаєш, що на весь повіт тільки два платних лікарі! Гроші то ти будеш одержувати за двох, а допомогу хворим чи ти зумієш дати?
Вилинський відповів йому запитанням:
— А скажіть, пане Франко, якби вам трапилося два плуги, щоб виорать свою ниву: один новий, другий старий, то який би ви взяли?
— Я б узяв той плуг,— відповів розгніваний Франко, — яким би краще виорать таке зілля з ниви народної, як ви, пане лікарю!
ПРИСЛІВ'Я І ПРИКАЗКИ
Хто кругом обсівсь ріднею, план не виконає за нею.
Хто себе скрізь вихваляє, в того совісті немає.
Язик діє — та рука не вміє.
Красно говорить, а слухати нічого.
Бракороб і нероба — одна хвороба.
Зробив на п'ятак, а зіпсував на гривеник.
Язиком прориву не залатаєш.
Ледар і рвач — два рідні брати.
Бюрократ так справу поверне, що сам біс голову зверне.
В протоколі густо, а на ділі пусто.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
В плані посіяно, а на лані ще й не орано.
Язиката, а на трудодні небагата.
