— Ну, іди ж собі, йди, — каже пані, та й думає: «Ні, таки пам'ятає за мій дар».
Але подумала-подумала пані та й знов кличе діда:
— Діду! Діду! Вернися!
«Що там таке знов?» - думає дід, вертаючись. А пані знов його питає:
— Діду! Діду! Чи я тобі дала яєчко?
— Дали, пані, нехай вам бог дає панування! Нехай вам господь дає, чого ви собі просите!
«Ну, добре! — думає пані. Нехай же молить бога, нехай пам'ятає!»
Коли бачить пані, що дід уже за ворітьми, так швиденьке пішов.
«Ой, забуде, ій-бо, забуде!»
Та давай гукати уголос:
— Діду! Діду! Вернися!
Вертається дід знову. «Що це, боже мій, — думає дід, - не дає мені з двору вийти». Підійшов, а пані знов його питає:
— Чи я тобі, діду, дала яєчко?
Взяла вже тоді старого досада:
— Та дали, — каже, — бодай вам дихати не дало! Нате вам його, з'їжте!
Та й кинув пані яєчко.
ЯК МУЖИК З ПАНОМ РОЗМОВЛЯВ
Сидить мужик край дороги, аж їде пан
— Що ти, мужичок, робиш?
— Вшиляю, вшиляю, та не вшилю, пане.
— А що то за деревня? (А так недалеко був лісок).
— Дерев'я? Та оце сосна, а там ялинки, а там яке хочете єсть дерев'я.
— Та ні, я тебе не те питаю.
— А що ж?
— Я тебе питаю, що то за деревня, що то за село, розумієш?
— Розумію. Що то зацвіло? (А так неподалеку цвіла гречка). Та це куми Марії гречка так ловко зацвіла.
— Та ні, не те!
— А що ж?
Пан подумав, а потім і каже:
— Ти мені, мужичок, скажи, хто самого більшого коліна чоловік? Самого більшого коліна. Понімаєш?
— Понімаю. Самого більшого коліна в нас Матвій Дичко. Рубав дрова та не попав по деревині, а себе по коліні. Так він тепер у нас самого більшого коліна.
— Не те. Я тебе питаю — хто самий старший?
— Найстарша в нас баба Дубиниха, їй 95 років.
Пан розсердився:
— Мужик! Хам! Ти йому — образи, а він тобі — гарбузи. Я тебе питаю — хто тут найбільшого коліна, найстарший? Ну — кого у селі найбільше бояться?
— Ага! Ну тепер зрозуміло. Найбільше у нас бояться громадського бугая, бо як іде вулицею, то і старе і мале тікає.
Пан ще більше розсердився:
— Мужик! Хам! Ось я тобі (і відвернув руку) як заїду!..
- Заїдьте, заїдьте, паночку. Моя мати доброї кваші наварила, то я вас почастую!
Бачить пан, що з цим мужиком йому не договоритися. І сказав до кучера:
— Поганяй!
На другий день мужик вивіз на ярмарок овес, а пан надійшов та й питає:
— Що це, овес?
