— Та скоро вже, пане, — каже Іван.
— Так знаєш, Іване, — продовжує пан, — мабуть, що на тому зайцеві і десяти фунтів сала не було, так фунтів три—чотири, не більше.
— Та мені що, — каже Іван — хай буде і так.
Але проїхали ще трохи, а пан йорзав, йорзав на місці та знову:
— А чи скоро, Іване, вже той міст буде?
— Та скоро, пане, ось-ось уже тільки в долину спустимось.
— Гм, — каже пан, — а знаєш, Іване, на тому зайцеві і зовсім сала не було, сам знаєш, яке там на зайцеві сало!
— Та звісно, — каже Іван, — заєць зайцем.
Але спустились в долину, а пан і пита:
— А де ж, Іване, той міст, що ти говорив про нього?
- А він, пане, — каже Іван, — розтопився так само, як і те заяче сало, що ви про нього говорили.
ОСТАННІЙ ДУРЕНЬ
В одному селі мав своє помістя пан ГалаГан. Там було і училище під його іменем. Це було давно. Зимою він жив у Петербурзі, а літом приїжджав у це село.
От він дуже любив гуторити з мужиками. Вийде, було, на вулицю у неділю, збере біля себе чоловіка двадцять і почне з ними вести розмови. А не так сміливий був на жарги, як дуже любив з мужиків посміятись. Раз так сидить він, а кругом його зібралися чоловіки. От він і питає першого:
— Скажи, Свиридон, ти у Санкт-Петербурзі був?
— Ні, — відповідає йому селянин.
— Значить, ти перший дурень, — каже на нього пан ГалаГан.
І питає другого, що сидів біля нього:
— А ти, Омелько, був у Санкт-Петербурзі?
— Ні, — відповідає Омелько, — не був.
— Значить, і ти — другий дурень!
І так він перепитав всіх чоловіків і всіх назвав дурнями.
От бачить один невеликий чоловічок, що він залишився один і його назове останнім дурнем. Підвівся і каже до пана:
— Дозвольте, пане ГалаГане, запитати вас?
— Можна, — каже пан ГалаГан.
— Скажіть, пане ГалаГане, — каже той чоловічок, — чи ви у Кирпичному хуторі були?
— Ні, — каже пан, — не був.
— То, — каже чоловічок, — виходить так, що ви останній дурень!
ПОЧІМ ДУРНІ ПРОДАЮТЬСЯ
Раз поїхав один мужик із своїми кіньми на фурманку аж в Київ. Але приїхав він, а пан його і питає:
— А де ти був, Іване?
— Та де ж, пане, — в Києві.
— А що ж ти бачив там, Іване?
— Та все бачив, пане.
— А по чому ж там дурні продаються, Іване? — каже пан, щоб насміятись над мужиком.
А Іван йому:
— Та то як до дурнів, пане. Дурня мужика спускають так собі — за півціни: звісно, мужик. Але вже за дурня-пана — го-го, за того
