— Так, пане, послав — коротко і ясно... Так, як ви казали, — і він відчинив двері у спальню, показав на вікно де він послав постіль для пана.
— Дивіться, пане, я думаю, що тут вам буде коротко, ну, і ясно, бо цю ніч буде світити місяць.
ПАНАМ ВСЮДИ ДОБРЕ
Іде бідний мужик дорогою, а пан їде шістьма кіньми. І питає його пан:
— А звідки ти, чоловіче?
А він каже:
— З тамтого світу.
— А що наші батьки там роблять?
— А що ж, вельможний пане? Панам всюди добре: в котлах сидять, люльки палять, а бідний мужик дрова рубає і під ними палить!
НІ СЮДИ, НІ ТУДИ
Якась пані, не дуже то багата, хотіла поводитись зовсім по-панському. От одного разу наїхали гості, вона й покликала Микиту, що рубав там дрова, чи біля волів порався, і звеліла розносити чай, а щоб Микита не помилився, кому попереду, а кому потім, то пані його раз по раз смик та смик за поли:
— Сюди, Микито! Туди, Микито!
Носить Микита чай...
А далі пані якось не потрапила за полу та за очкур її смикнула, а він, гаспидів, та був із зашморгом... Зоставсь Микита з чаями посеред хати, мов кінь спутаний, та, повернувшись до пані:
— Сюди, — каже, — Микито! Туди, Микито!
От тепер вже ні сюди, Микито, ні туди, Микито.
НЕМУДРІ ГРАФИНІ
А трапилося це, як над'їхало дві пані графині, і обидві їхали чотирма кіньми й одна другу не хотіли обминути.
А то було близько міста, а вони обидві послали лакеїв до судді, аби їх розсудив, котра має обминути.
Суддя не міг розсудити, бо обидві були великі магнатки, аби й ту не образити й ту не образити. І ходить по канцелярії і голосно викрикує...
А Іван замітав підсіння та й казав:
— Напишіть їм так: котра мудріша, хай вступить з дороги.
Як дістали той наказ, то кожна уступала дорогу і обидві плескали в долоні.
І одна на другу казала, що ти немудра. А розминутися не могли.
ОБОЄ РОЗУМНІ
В одного пана був робітник, звали його Іваном. От пан за щось посварився із сусіднім паном, і зачали вони судитися. От прийшла панові повістка на суд, пан прочитав, подумав і каже:
