— Іване, запрягай коней, поїдемо у Нинів на суд.
Запріг Іван коней, під'їхав під крильце, пан сів і поїхали. Ідуть полянкою, а панові з думки не сходить суд: хто ж вийде прав, хто розумніший між ними. А далі пан і каже:
— Іване, а хто по-твоєму розумніший — чи пан Трахановський, чи я?
А Іван відповів:
— Та він, пане, дурніший ще вас, а як і не дурніший, то такий, як ви!
ЯК СЕЛЯНИН ПОМІЩИЦЮ ЧАСТУВАВ
В одному селі жила поміщиця. В неї був маєток, яким управляв німець-управитель. Бариня дома ніколи не сиділа. Ото все ходить по селу, заходить до кожного селянина у хату і пробує, чи доброго борщу або картоплі наварила хазяйка.
Одного разу вона зайшла до селянина, а він саме товк качалкою картоплю для свині. Бариня не поздоровкалась, нічого нікому не сказала і мерщій до картоплі та в рот. Покуштувала і почала плюватися:
— Ти що погану картоплю вариш? — присікалась вона до селянина.
А він їй відповідає:
— Та чого ви, бариня, угощайтесь, свиням хватить, хватить і вам!
ПРО ПАНА Й ХУДОЖНИКА
Приходить пан до художника:
— Намалюй мені на моїй люльці мене з собакою в будці, але так, щоб собака ховався, як я на нього дивлюся. Він так завжди робить — мене боїться.
— Добре, пане! Тільки дасте дві тисячі за це!
— Як намалюєш, то дам!
Приходить пан через три дні. Дивиться на люльку... Є він, є будка, а собаки нема...
— Де ж собака?
— Що ж, пане, ви дивитеся, от він і сховався, а коли одвертаєтесь, — вилазить з будки!
Довелося панові дві тисячі заплатити.
КАБАН ЇДЯТЬ, А СВИНЯ НЕ ХОТЯТЬ
Раз приїхав до барині в гості один поміщик, а в барині була служанка. От тільки посідали за стіл, а бариня сусіда вгощає, а сама не їсть. А служанка давала їсти свиням та входить і каже:
— Бариня, кабан їдять, а свиня не хотять!
ПОЛТАВСЬКІ ПАНИЧІ
— Здорові, — каже, — діти!
— Ми, — кажуть, — не діти, а полтавські паничі.
— Чого ж ви на печі.
— Та нема матері дома.
