– Ми з вами колись зустрічалися, – сказала жінка.
Перед очима Тенґо спливло обличчя медсестри середнього віку в окулярах з металевою оправою. Її прізвища він не міг пригадати.
Тенґо коротко привітався.
– Мені передали, що ви недавно телефонували.
– Так, телефонувала. Я зараз з'єднаю вас з лікарем вашого батька. Поговоріть, будь ласка, безпосередньо з ним.
Не відриваючи слухавки від вуха, Тенґо очікував з'єднання. Співрозмовник усе не підходив до телефону. У слухавці майже цілу вічність лунала одноманітна мелодія американської народної пісні «Home on the Range». Заплющивши очі, Тенґо згадав краєвид навколо оздоровниці на березі півострова Босо. Густий сосновий бір і вітер, що між стовбурами прилітає з моря. Хвилі Тихого океану, що невтомно накочуються на берег. Тихе фойє, без відвідувачів. Брязкіт коліс пересувного ліжка в коридорі. Вицвілі віконні штори. Акуратно випрасувані білі халати медсестер. Запах гіркої слабої кави в їдальні.
Потім до телефону підійшов лікар.
– Вибачте, що змусив вас чекати. Мене терміново викликали до іншої палати.
– Та нічого, – сказав Тенґо. І спробував уявити собі обличчя батькового лікаря. Але не пригадав – він його ні разу не бачив. Голова ще справно не працювала. – Може, щось сталося з батьком?
Зробивши коротку паузу, лікар відповів:
– Сьогодні нічого особливого не сталося, однак уже якийсь час він хронічно почувається не дуже добре. Мені прикро вам про це казати, але ваш батько в коматозному стані.
– В коматозному стані, – повторив Тенґо.
– Спить глибоким сном.
– Тобто непритомний?
– Так.
Тенґо задумався. Змусив голову працювати.
– Може, батько на щось захворів, а тому впав у коматозний стан?
– Ні, це не так, – розгублено відповів лікар.
Тенґо чекав.
– Пояснювати по телефону важко, але чогось особливо поганого, жодної конкретної хвороби в нього не було – ні раку, ні запалення легенів. З медичного погляду, в нього нема виразних симптомів якоїсь хвороби. Невідомо, з якої причини, але у вашого батька помітно знизилися природні сили, які підтримували його життя. А позаяк причина невідома, то й надійного методу лікування не вдається вибрати. Йому поставили крапельницю для підживлення організму. Але таке лікування тимчасове, алопатичне, а не радикальне.
– Можна вас одверто спитати? – сказав Тенґо.
– Звичайно, можна, – відповів лікар.
– Батько недовго протримається?
