Аомаме ледьледь хитнула головою. І повернула назад на своє місце.
– І в цьому я не зможу вам нічим зарадити. Сфера моєї професійної діяльності досить далека від цієї проблеми.
– Мені самому незручно про це говорити, а вам, може, не хочеться цього слухати, але дозвольте ще трохи розповісти.
– Будь ласка, розповідайте. Я зберігатиму вашу таємницю.
– І весь той час я злягаюся з жінками.
– Жінками?
– Біля мене є кілька жінок. Коли я перебуваю в такому стані, вони по черзі сідають верхи на мене нерухомого. Але я нічого не відчуваю. Ніякої статевої насолоди. Проте вивергаю сім'я.
Аомаме мовчала.
А чоловік вів далі:
– Жінок усього три. Усім понад десять років. Можливо, ви спитаєте, чому коло мене молоді жінки й чому вони повинні мати зі мною статеві стосунки?
– Це що, складова частина релігійної практики?
Сидячи на ліжку із схрещеними ногами, чоловік глибоко дихнув.
– Вважається, що такий параліч – послана з неба благодать, посвоєму священний стан. Тому, коли він настає, жінки приходять, щоб злягатися зі мною. Сподіваються народити від мене дітей. Моїх спадкоємців.
Аомаме мовчки дивилася на чоловіка. Мовчав і він.
– Словом, їхня мета – завагітніти? Зачати дитину від вас у такому стані? – спитала вона.
– Саме так.
– І ви за тих кілька годин паралічу тричі вивергаєте сім'я у лоно трьох жінок?
– Саме так.
Аомаме не могла не відчути, в якому складному становищі опинилася. Вона готувалася вбити цього чоловіка.
– Я не зовсім добре розумію, але яка в цьому конкретна проблема? Раздвічі на місяць ваші м'язи зазнають паралічу. І тоді приходять три молоді подружки, щоб мати з вами статеві стосунки. Як на здорову голову, це справді щось
– Вони – не подружки, – перебив чоловік. – Вони виконують біля мене роль жриць. І злягання зі мною входить у їхні обов'язки.
– Обов'язки?
– Які визначаються їхньою роллю. Усі стараються зачати спадкоємця.
– А хто це визначив? – спитала Аомаме.
