Феномен доктора Хауса. Правда і вимисел у серіалі про геніального діагноста

Демонструючи свою зневагу до жінок, найкращий діагност Америки регулярно користується послугами проституток, час то позичаючи для цього гроші у доктора Вілсона, й отримує задоволення, розповідаючи всім про те, як він сексуально експлуатує «жриць кохання». Особливо йому приємно викладати свої погляди на стосунки статей жінкам, котрим він, незважаючи ні на що, подобається — Камерон, Кадді та своїй колишній дружині Стейсі Ворнер (Грег і Стейсі п’ять років прожили в громадянському шлюбі).

Нарешті, і Шерлок Холмс, і Грегорі Хаус мають одну і ту ж шкідливу звичку — пристрасть до наркотиків.

Говорячи про поширення наркоманії в Європі, зазвичай вирізняють саме Велику Британію. Опіум як основа для багатьох наркотичних препаратів вирощувався в Індії, колонізованій англійцями. Завозячи індійський опіум у рідну країну, англійці постачали його і до інших європейських та азіатських країн. Через спроби припинити масовий експорт опіуму до Китаю в середині ХІХ століття навіть розгорілася «опіумна війна» між Великобританією та Китаєм. У США наркотики з’явилися в першій третині ХХ століття, і зупинити цей потік також не було можливості. Доступ до наркотиків наприкінці ХІХ століття, коли були написані перші оповідання про Холмса, в Англії був практично необмежений. Знеболювальних препаратів іще не винайшли, як і решти ліків, здатних знімати біль. Тому лікарі, коли виникала нагальна потреба дати пацієнту знеболювальний засіб, застосовували опіат.

Про наркоманію великого сищика ми дізнаємося з перших рядків повісті «Знак чотирьох» (The Sign of the Four, 1890). Холмс просто на очах у Ватсона коле собі у вену 7-відсотковий розчин кокаїну. «Деякий час він замислено дивився на своє м’язисте передпліччя, густо помережане крихітними слідами від минулих уколів, потім увів голку у вену, натиснув на маленький поршень і з довгим задоволеним зітханням відкинувся на спинку оксамитового крісла». І хоча про наркотики побіжно згадується ще раз лише в оповіданні «Людина із розтятою губою» (The Man With the Twisted Lip, 1891), де з наркозалежністю пацієнтів стикається доктор Ватсон, а Холмс досліджує світ опійних курилень, навіть однієї згадки про те, що сищик робить собі ін’єкцію кокаїну, досить, аби вважати Шерлока Холмса наркозалежним. Хоча ін’єкційна наркоманія у той час була не так поширена, як куріння опіуму, саме вона вважається найважчою і практично невиліковною формою залежності.

Тому твердження Холмса, що він колеться від нудьги, в перервах між цікавими справами, а коли починає займатися новою справою, про кокаїн забуває, всього-на-всього вигадка, видавання бажаного за дійсне. Як медик Конан Дойл не міг не знати, що пристрасть до будь-яких наркотиків — процес незворотній. Тому, описуючи прийом Холмсом наркотиків як такий, який можливо у будь-який момент припинити без наслідків для здоров’я і життя, письменник фантазує. Так, серед численних імітаторів Конан Дойла є американський письменник Ніколас Маєр, котрий опублікував у 1974 році роман «Семипроцентний розчин» (The Seven-Per-Cent Solution, російський переклад вийшов у 1993 році під назвою «Вам вреден кокаин, мистер Холмс!»). У цій історії показана спроба Холмса позбутися наркозалежності, детально описана «ломка» великого сищика і метод лікування, застосований доктором Ватсоном. І вже точно наркоман, нехай навіть вилікуваний, не може прожити сто три роки, як Шерлок Холмс, а саме до такого віку, як визначили шляхом певних підрахунків члени Лондонського товариства Шерлока Холмса, дожив славетний сищик.

^{Шерлок Холмс у роздумах (актор Василь Ліванов, кадр із фільму)}

Якщо наркоза лежності Холмса його творець приділяє зовсім мало уваги, ймовірно, залишаючи це читачам і дослідникам майбутнього, то наркоманія доктора Хауса демонструється з серії в серію, з сезону в сезон. Він приймає вікодин — знеболювальний засіб, що знімає біль у правій нозі. Біль Хаус відчуває постійно відтоді, як пережив інфаркт м’язів. Завдяки операції Хаус не втратив ноги, але залишився калікою на все життя. Так у нього в кишені з’явився вірний супутник — пластикова коробочка вікодину. Спроби припинити прийом ні до чого не призводили: Хаус або страждав від наркотичної ломки, або більше не отримував необхідного стимулу для роботи свого геніального мозку.

^{Доктор Хаус обмізковує чергову медичну загадку}

Таким чином, залежність Грегорі Хауса, як і залежність Шерлока Холмса, визначається як позитивна. Такий залежний вживає наркотик д ля того, щоб підняти настрій, відчути бадьорість, ейфорію, приємні емоції і, що в даному разі дуже важливо, стимулювати роботу власних мозкових клітин. Не отримавши вікодину, Хаус відчуває загальмованість власного процесу думання і починає робити одну по одній помилки. Коли після замаху на нього несподівано минувся біль у нозі і Грег припинив кульгати, відмовитися од вікодину не вдалося, хоча потреби в знеболювальному нібито вже й не було. Хаус пояснює Вілсону: йому необхідно відчувати фізичний біль, аби тамувати його наркотиками і таким чином залишатися геніальним діагностом.

Шкідливі звички і вади геніальних сищиків

Наділяючи свого героя фізичним каліцтвом і шкідливими звичками, Девід Шор лише наслідує традиції не тільки Конан Дойла, але і детективного жанру як такого. Згідно з цими традиціями головний позитивний персонаж історії про розкриття злочинів встановлює істину не завдяки своїм ідеальним фізичним даним, а винятково завдяки умінню нестандартно мислити і робити сміливі висновки. Причому поняття «позитивний герой» через наявність у нього шкідливих звичок значною мірою видозмінюється.

— В Еркюля Пуаро, одного з героїв Агати Крісті, відразлива зовнішність: яйцеподібний череп, частково покритий «підозрілим темним волоссям», і гігантські вуса, що ростуть строго горизонтально. До того ж цей бельгієць так само, як і його попередник Холмс, нестерпний хвалько.

— Ніро Вульф, герой циклу романів Рекса Стаута, страждає на ожиріння і переміщається у своєму будинку з поверху на поверх у спеціальному ліфті. Його це анітрохи не бентежить. До того ж Вульф — мізантроп і сексист.