— Ми все розуміємо, — сказала Шайна.
— І співчуваємо, — додала Мораґ. — Просто я вважаю твою реакцію на мої слова про Ріану неправильною. Тобі б навпаки — радіти, що маєш таких палких шанувальниць. Вони врівноважать твоїх недоброзичливців. Яких, повір, набереться чимало.
— Та знаю, — зітхнула Ейрін. — І з однією з них зустрінусь уже незабаром.
— Я б не назвала сестру Альсу твоїм недоброзичливцем, — зауважила Шайна. — Вона просто глибокий скептик.
— Надзвичайно глибокий, — сказала Мораґ. — Аж дна не видно. Ну, гаразд, не вірить вона в Первісну, та хіба ж вона одна така. Проте інші скептики не надсилають усім сестрам листи, в яких переконують, що ніякої Первісної немає й бути не може. Це негожа поведінка для старшої. Я б на місці Альси зачекала на зустріч із Ейрін і тоді б уже судила — може бути чи не може. Гм. Хоча, боюся, вона не змінить своєї думки. Навіть якщо Ейрінина сила перевищить максимальну силу звичайної Іскри.
— Тільки не накаркай,— квапливо урвала її Ейрін.— Це вже буде занадто.
— Проте маєш готуватись і до цього. Відьомська сила зростає десь до ста п’ятдесяти років.
— Знаю. Та сподіваюсь, це зростання вповільниться.
— Звичайно, вповільниться, — втішила її Шайна. — Хоч я б не розраховувала, що це станеться вже найближчими днями. Ти маєш готуватися до того, що за якийсь місяць станеш найсильнішою з відьом. Тобі залишилось обігнати лише трьох сестер. Чи чотирьох — точно не знаю.
Вона запитливо глянула на Мораґ, а та у відповідь знизала плечима.
— Теж не знаю. Я кепсько пам’ятаю сестру Фіннелу, вона поїхала на їніс Ефроґ, коли мені не було и десяти. Вчора Етне сказала, що Еирін лише ледь-ледь поступається Фін- нелі за силою. А сьогодні, може, и зрівнялася.
їнша Фіннела, зачувши своє ім’я, пожвавішала:
— Серед відьом є моя тезка?
— Певно, що є,— промовила Мораґ таким тоном, ніби це було очевидно.— Фіннела вер Мірін. Не могли ж ми пропустити таке смачненьке ім’я. Нас бо чотириста тридцять сім, і кожну звати інакше.
— Справді? — здивувалася Фіннела. — Хіба на світі зна- идеться стільки жіночих імен?
— У нашому списку їх понад шість сотень, — сказала Шаина. — Правда, частенько зустрічаються різні варіації на тему одного и того ж імені. Так, крім Фіннели, є ще Фіннола, Фіннула і Фіннаила. А з Ґвен справжніи жах — крім нашої Ґвен, чиє повне ім’я Ґвенет, є ще Ґвенда, Ґвенид, Ґвендолен, Ґвенер, Ґвенеира.
— А також Ґвеневер, Ґвенуваир і Ґвенліан, — закінчила перелік Мораґ. — ї всі наразі заиняті. Популярні імена взагалі недовго залишаються вільними. Скажімо, сестру, яка народилася після Ґвен, звати Меган вер Шаина. Ну, ти зрозуміла — їи дісталося ім’я Ґвениної попередниці, а Шаину назвали на честь духовної матері Меган.
— Ясно, — кивнула Фіннела. — А наступну після Шаини відьму, мабуть, звати Брі.
— Не наступну, через одну. Далі иде Шонаид вер Мо- рін, а вже потім — Брі вер Невен. Ми лише пропонуємо батькам новонародженої відьми ім’я, проте вирішують вони самі. Зазвичаи погоджуються, бо все одно віддають дитину, та іноді обирають щось на свіи смак з-поміж вільних імен. А зрідка буває и так, що вперто наполягають на імені, яке вже носить інша сестра. Ми з ними не сперечаємося, просто веземо дівчинку на Тір Мінеган, а там старша тезка дає їи нове ім’я. Власне, так сталося и зі мною. Моя матір затялася на Левеллі, бо так звали її улюблену тітоньку, а відьма з таким іменем уже була — старша сестра Левелла вер Арвен, тепер найстарша. От вона й назвала мене Мораґ. І це дуже добре, бо я ніяк не можу уявити себе Левеллою.
Фіннела перевела погляд на Ейрін:
— А тебе ж не примусять змінити ім’я?
