— Ні, — вперто відповів Феилан. — Я вже надіслав на кафедру листа, що беру відпустку и вирушаю в їшелтір, до родичів. Звичаино, я знаиду собі інше місце. але до Кован- хара точно не повернуся.
„Вбити иого, чи що?“— подумав Ярлах. — „Він нас усіх може згубити..“
Феилан аб Мередид виявився наислабшою ланкою в їхньому темному колі — так називалися групи чаклунів, як правило, із семи осіб, під керівництвом темного маистра. Після невдачі на їхелдироидському тракті Ярлах наказав своїм підлеглим принишкнути, не привертати до себе уваги и уникати спілкування один з одним на людях. Решта п’ятеро чітко дотримувалися цих інструкціи, і лише Феи- лан поводився нерозважливо, тричі перестрівав Ярлаха в Університеті, скаржився то на те, то на інше, всього боявся, всюди иому ввижалися вороги. Та попри свою легкодухість, він був цінним помічником, мав яснии розум, чудово знався на чарах, розробляв нові плетива, спеціально пристосовані для Темної Енергії, і було б прикро иого втрачати...
— Гаразд,— промовив Ярлах. — Хочеш утекти, втікаи. Тільки спершу заиди до Йорверта, він зараз удома, і скажи, що я тебе надіслав. Можливо, він знаиде тобі якесь заняття. Тоді хоч ховатимешся не марно, та и матимеш із ким спілкуватись. Добре?
Феилан погодився і, тягнучи за собою валізи, незграбно перемістився в помешкання Йорверта. А Ярлах виишов з Тиндаяру в своіи оселі — звичаино ж, попередньо пересвідчившись у цілісності всіх захисних чарів. Зокрема, вони сповістили, що за час иого відсутності до двереи квартири підходило лише двоє людеи. Один з них був листоноша, і Ярлах вигріб із поштової скриньки свіжу кореспонденцію разом із сьогоднішнім числом університетської ґазети; а другии відвідувач залишив у тіи же скриньці нашвидкуруч надряпану записку, в якіи сповіщав, що справи на кафедрі вимагають негаиної присутності маґістра аб Конала. Внизу стояв підпис: „Проф. П. М.“
Ярлах роздратовано зітхнув. Цеи Пиліб аб Махавін нічого не міг вирішити самостіино, щоразу біг до нього за порадою. А жодна з професорок-жінок не бажала заима- тись адміністративними питаннями. Певна річ, якби ишло- ся про саму посаду керівника кафедри, вони б очі одна одніи повидряпували, а потім переможниця цих змагань, неабияк задоволена собою, повернулася б до звичних занять зі студентками, переклавши виконання своїх обов’язків на плечі підлеглих. Ярлах і хотів би піти у відставку, щоб цілком зосередитися на дослідженні заморських територіи, проте не бачив по собі гідного наступника, якии зміг би давати раду справам на кафедрі пророцтв і яснобачення. Раніше він усі надії покладав наШимаса аб Неивана, а тепер.
„Шимасе, Шимасе!“— скрушно подумав старии ма- ґістр. — „І хто тебе просив розгадувати те кляте пророцтво! Аби ж ти знав, як я шкодую, що мусив убити тебе. І, що наИ- прикріше, твоя смерть була марною...“
Знявши чоботи, Ярлах узув черевики, змінив куртку на фіолетову мантію, надів на голову чотирикутну шапку такого ж фіолетового кольору і, прихопивши шкірянии портфель, виишов зі свого помешкання. Хоч як иому кортіло спати, та він розумів, що не зможе заснути, поки не розбереться з черговими невідкладними проблемами, які виникли у Пиліба аб Махавіна. Добре, що йти недалеко — треба лише проминути провулок і перетнути площу Керноґ Блатаи.
Проте діити до площі иому не вдалося. Посеред провулку він раптом наштовхнувся на невидиму пружну стіну, що миттю огорнула иого з усіх боків, позбавивши можливості рухатися. Ярлах відчув присутність відьомських чарів і не- гаино спробував поринути в Тиндаяр, але ті ж відьомські чари не відпустили иого.
У тіні будинків попереду з’явилися дві молоді жінки. Вони не належали до тих сімох відьом, що зараз офіціино перебували в Кованхарі, та Ярлах не сумнівався, хто вони такі. Він не міг озирнутися, проте був певен, що принаимні одна наближається до нього зі спини.
„Яка честь — три відьми проти одного чаклуна!“ — про- маинуло в иого голові. — „А ти, Феилане, вчасно втік. Заздрю твоєму чуттю. хоч, може, саме ти и накликав на мене біду."
Ярлах готувався до можливого арешту, і в иого маґі- стерському персні було надіино приховано чималу порцію Темної Енергії. На жаль, її бракувало, щоб зруинувати відьомську пастку і втекти до Тиндаяру — зате цілком вистачало для інших цілеи.
Кілька секунд Ярлах згаяв нате, щоб переконати себе в безвихідності свого становища. Годі було и сподіватися, що відьми, захопивши иого, згодом втратять пильність. Навпаки, иому надзвичаино пощастило, що вони взагалі залишили иого притомним, і цією помилкою треба скористатися. Причому негаино — бо що ближче вони підходять, то мен
ше він має шансів здіиснити задумане.
Звільняючи Темну Енерґію, Ярлах ще встиг із жалем подумати про те, що иому не судилося ввіити в історію, як авторові першої детальної, позбавленої білих плям, карти Нового Світу. А потім пекельне полум’я перетворило иого на жменю попелу.
Розділ XVII
Тахрін
— Ні, це ж треба бути такими дурепами! — сердито говорила Шаина, яка їхала між Еирін та Івін. — І головне, не визнають своєї провини, ще и мають нахабство виправдовуватися.
Вона була лиха із самісінького ранку, відколи стало відомо про наслідки вчорашньої операції в Кованхарі. До всього іншого, її надзвичаино обурило, що наистарші маи- же добу приховували правду в сподіванні, що допит заарештованих чаклунів дозволить виправити ситуацію.
