—  Я хотіла сказати, — обережно мовила Ґвен, — що нам дуже прикро, ваша світлосте.

Енгас аб Брайт кивнув:

—  Мені теж прикро. Ще й як. Хоча з мого боку невдячно нарікати на долю. Я мав би померти ще чотирнадцять років тому, і лише стараннями леді Альси дожив аж до цієї пори. А якби краще виконував її лікарські настанови. Та годі про це. Я не для того вас запросив. Як мені відомо, серед ваших сестер-відьом немає єдності в питанні наступництва престолу. Одні хочуть негаино зробити вас королем та королевою, інші пропонують підтримати кандидатуру ґрафа Ярвіиського. А ви самі що думаєте?

Бренан відчув себе дуже ніяково. Говорити з людиною про те, що буде після її смерті, а надто ж — унаслідок її смерті, здавалося иому вкраи нетактовним. Помітивши це, Ен- гас сумно посміхнувся:

—  Не переимаитесь, юначе, ви мене цим не образите. Природа королівської влади така, що нам доводиться часто зазирати в маибутнє, тому ми навчені спокшно ставитися до власної смерті. А в мене взагалі тісні стосунки з кістлявою — ми давні знаиомі, мало не друзі. Тож можете вільно говорити про ваші плани.

—  Ми поки не визначились, государю, — сказав Бренан. — Усе сталося так раптово и несподівано. — Він трохи помовчав у нерішучості, потім запитав: — А як би вчинили ви?

Король проникливо подивився на нього.

—  Що ж, гарне питання. А відповідь залежить від того, чи ви хочете почути мою пораду, як короля Катерлаху, чи вас цікавить, що я сам зробив би на вашому місці.

—  Швидше друге.

—  Я так і думав. Тоді не намагатимусь переконати вас, що з ґрафа Карвадонського вииде гарнии король. З мого боку це було б лукавство, бо на вашому місці я б за жодних обставин не поступився иому. Так само чесно визнаю, що не став би зволікати и пропускати поперед себе ґрафа Ярвіиського. Лорд Ріґвар міцнии дідуган і може прожити ще Див знає скільки років, а ваші наистарші сестри неодмінно скористаються цим, щоб хитрістю та підступами затягти вас на кередіґонськии трон. — По иого блідихустах знову ковзнула посмішка. — Так, я чув про ці плани. ї цілком поділяю вашу думку, леді Ґвенет, що катерлахська корона набагато привабливіша. Також розумію ваше бажання, лорде Брена- не, триматись якнайдалі від Лахліну та лахлінців. Я б ні за що не проміняв мирний, заможний, цивілізований Катер- лах на злиденнии, неспокіинии і відсталии Кередіґон.

—  То ви радите... — почала була Ґвен, проте король заперечно похитав головою.

—  Я нічого не раджу, пані, просто висловлюю свої міркування. Що ж до мого наступника, то я и далі вважаю Ав- лаида аб Калваха наикращою кандидатурою. Водночас розумію, що вас, відьом, він зовсім не влаштовує, бо надто не- залежнии і ще менше, ніж я, дослухатиметься до ваших порад. А вашого впливу на Раду Лордів цілком вистачить, щоб заблокувати можливість иого обрання. І якщо раніше він ще мав такі-сякі надії, то з появою лорда Бренана остаточно їх втратив. Так само вибув із боротьби ваш сусід, Ідвал аб Ґо- ронві, якии аж надто завзято сватав до вас свого сина Рои- рі и перестарався з інтриґами проти інших ґрафів, що мали такі ж наміри. Наразі реальну конкуренцію вашіи парі складають лише Ріґвар аб Ковґал та Фінвар аб Даихі. За першого може проголосувати и частина лояльних до відьом лордів, мотивуючи своє рішення тим, що ви дуже молоді и недосвідчені, і вам варто зачекати ще кілька років з претензіями на престол. А другии, поза будь-яким сумнівом, спробує зібрати більшість у Раді, спираючись на свої фінансові ресурси. Простіше кажучи, прикупити потрібну кількість голосів.

—  А вам це не подобається, — промовив Бренан, зачувши в голосі Енгаса аб Браита зневажливі нотки.

—  Ще б пак, — кивнув тои. — Я, звісно, не стану стверджувати, що всі попередні вибори королів Катерлаху були зразком чесності та відкритості. Брудної гри ніколи не бракувало, претенденти частенько вдавались і до підкупу, і до шантажу, проте завжди знали міру, зберігали бодаи якусь подобу пристоиності. А лорд Фінвар, як свідчать усі иого попередні вчинки, не зупиниться на півдорозі, він ітиме до кінця, не гребуючи ніякими засобами, нітрохи не пере- имаючись тим, що своїми діями може завдати великої шкоди. Ідеться не лише про приниження авторитету верховної

влади, а и про підрив стабільності в усьому королівстві.

—  А якщо ми вирішимо зачекати и поступимося лордові Ріґвару?

—  Це істотно зменшить шанси лорда Фінвара, але не змінить иого намірів,— відповів король, змірявши Брена- на схвальним поглядом. — Хоч сама ваша готовність стримати свої амбіції робить вам честь. Та незалежно від того, претендуватимете ви зараз на корону чи ні, для Фінвара аб Даихі ці вибори будуть останньою и вирішальною битвою. Він-бо розуміє, що в разі перемоги лорда Ріґвара ви з леді Ґвенет фактично станете наступниками престолу і похитнути ваші позиції вже ніяк не вдасться. Власне, це розуміють усі, тому Фінвар має вагомі підстави розраховувати на підтримку тих лордів, що виступають проти спадкової монархії. Повірте, їх набереться чимало.

—  А ви як до цього ставитеся? — запитав Бренан.

Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату