— ї що за порада, государю? — чемно запитав Бренан.
— Не кваптеся з одруженням. Зачекаите хоча б до рішення Ради Лордів. А якщо станете королем, відкладіть весілля ще на півроку, не менше.
Бренан мало не кивнув у відповідь і лише останньої миті стримався. Про те, щоб побратися наиближчим часом, між ним і Ґвен навіть не ишлося. Попри всі її палкі запевнення, що вона вже привчила себе до думки про подружнє життя, Бренан відчував, що заміжжя и досі лякає її. Поза будь- яким сумнівом, у всіи ціи ситуації з критичним погіршенням стану короля наибільше прикрощів їи завдавала та обставина, що в разі Бренанової перемоги на виборах сестри- відьми стануть тиснути на неї з тим, щоб вона чимшвидше виишла за нього.
Тож Енгасова порада цілком збігалася з бажанням Ґвен. Проте Бренанові стало цікаво, якими ж мотивами керується король.
— А чому так, ваша світлосте?
— По-моєму, це очевидно. У свідомості всіх верств суспільства має закріпитися, що верховна влада в країні належить саме вам, тому дуже важливо, щоб ви посіли трон одноособово, без леді Ґвенет. Нехай мине кілька місяців, а краще навіть рік, поки забудеться її реґентство, і вже потім одружуйтеся з нею. Тоді люди не сприйматимуть її як рівну вам співправительку королівства, а бачитимуть у ній просто королеву — жінку короля.
Однією цією порадою Енгас аб Брайт не обмежився і дав Бренанові ще з півдесятка розгорнутих рекомендацій на предмет того, як без зайвої конфронтації, делікатно, але ефективно, запобігти втручанню відьом у державні справи. Аж нарешті поглянув на настінний годинник і сказав:
— Ну, гаразд, щось я заговорився. А люди чекають.
Він двічі натиснув на кнопку, вмонтовану в праве бильце його крісла, і через кілька секунд з’явився королівський секретар, який доповів, що зараз у приймальні перебуває одинадцятеро вищих лордів, включно з двома королівськими синами, п’ятеро відьом (рахуючи й Ґвен], а також двоє викликаних раніше міністрів. Ще кілька урядовців і чимало придворних зібралися в коридорі та прилеглих приміщеннях, зачувши про можливе оголошення імені майбутнього реґента. Король наказав запросити вельмож, відьом та міністрів, а після коротких роздумів додав до цього переліку ще чотирьох найповажніших придворних чинів.
Секретар пішов виконувати розпорядження, а Енгас звернувся до Бренана, який на той час уже підвівся з крісла:
— Не буду розводити церемоній. Для мене це аж ніяк не урочиста подія. Самі розумієте.
Кімната була досить просторою, щоб умістити дві дюжини осіб, проте виявилася замалою, щоб вони почувалися в ній вільно. Запрошені згуртувались якомога ширшим півколом довкруг короля; Бренан став у першому ряду між Шайною та Ґвен і на запитливий погляд сестри відповів коротким кивком — мовляв, зараз сама все почуєш.
Енгас аб Брайт без будь-якого вступного слова, сухо і стримано зачитав текст указу, в якому ишлося про призначення леді Ґвенет вер Меган О’Ріґнах, володарки Кил Мор- ґанаху и високої пані Тір Мінегану, лордом-реґентом Катер- лаху. Вкраи приголомшена цією звісткою Ґвен на якусь секунду розтулила була рота в беззвучному скрику, але потім опанувала себе і прибрала незворушного вигляду. Шаи на схопила Бренана за руку и міцно стисла иого долоню, а Шаннон рвучко вдихнула, немов з переляку, і розгублено закліпала очима. Старші та досвідченіші Альса і Брігід зовні зберігали спокіи, хоча відчувалося, що такии розвиток по- діи став для них цілковитою несподіванкою.
Та и решта присутніх, за винятком Кивіна аб Енгаса, були заскочені зненацька. З одинадцяти вищих лордів, що приишли до короля, лише один, Авлаид аб Калвах, вважався реальним претендентом на престол. Зачувши Ґвенине ім’я, він на мить сторопів, відтак скрушно зітхнув і кинув на Бренана похмурии, неприязнии погляд. А от старезнии Дорван аб Раґнал, якого рідні діти витурили з иого вотчини, Талботського Князівства, зловтішно посміхнувся, вишкіривши всі три свої вцілілі зуби. Сам він королівських ам- біціи не мав, не належав до жодної зі шляхетських партіи, зате з великою ворожістю ставився до Ріґвара аб Ковґала і зовсім не хотів, щоб тои посів трон. Призначення ж Ґвен на реґентство з усією очевидністю свідчило про те, що на виборах короля відьми не будуть підтримувати ґрафа Яр- віиського, а просуватимуть Бренанову кандидатуру.
Зачитавши указ, Енгас аб Браит прикликав до себе першого міністра з міністром права, які завірили документ своїми підписами. З цієї миті Ґвен офіцшно стала реґентом королівства, проте її повноваження мали набути чинності лише після смерті короля.
Бренан гадав, що Енгас захоче переговорити з Ґвен, але тои навіть не виголосив короткої промови, щоб пояснити свіи вибір. Просто наказав міністрам чимшвидше оприлюднити указ, розіславши копії в усі кінці країни (для цього в Катерласі, як і в інших королівствах Мінеганської П’ятірки, вдавалися до послуг відьом], потім подякував присутнім за увагу й попросив залишити його з леді Альсою. Тільки тоді всі збагнули, що королю знову стало зле, хоч ні голосом, ні виразом обличчя він цього не виказував.
Першими з кімнати вийшли Бренан і Ґвен, а за ними слідом — Шайна, Брігід та Шаннон. Проминувши широкий та довгии передпокіи з кількома дверима обабіч, вони опинились у приймальні, де на них чекали ще дві відьми, Но- рін вер Ґвенер і Блодвен вер Дирін, що запізнилися на оголошення королівського указу. Молодша з них, Норін (яка, втім, була втричі старша за Бренана], схвильовано запитала:
— Ну, що там? Сподіваюся, це лорд Кивін?
