вона абсолютно впевнена, що тоді на столику біля ліжка стояла склянка з чистою, не отруєною водою. Після процедури з очищення крові Енгас відразу заснув, а через півтори години прокинувся, випив води и викликав камердинера. У цьому проміжку ніхто до спальні не заходив — на це вказали и захисні чари на дверях, і те ж саме засвідчили слуги, що тоді чергували в покоях. А припущення, що всі п’ятеро разом змовились отруїти короля, видається аж надто неимовірним.
— Альса точно не помилилася щодо води в склянці? — запитала Ґвен. — Бо ж як тоді.
Раптом вона замовкла, а зіниці її очеи розширилися. Бренан, якому щоино спав такии самии здогад, очманіло втупився в Брігід. Та ствердно кивнула:
— їншого розумного пояснення не бачу. Енгаса отруїв чорнии чаклун, що має доступ до Тиндаяру. Так він непоміченим потрапив до кімнати, поки король спав, і додав у склянку трунок.
— Неподобство! — гнівно мовила Ґвен.— Ці чорні вже геть знахабніли. Я и подумати не могла, що вони на таке зважаться.
— У тім-то и річ, що ніхто не міг подумати. Хоч у середині монфовіра, коли стало відомо, що Тиндаяр знову відкрито, ми з Альсою таки запропонували встановити в палаці додаткову сиґналізацію, а згодом, коли виготовимо дераи- тири, замінити її на повнии захист від проникнень із підземного світу. Проте Енгас відмовився, він не бачив у цьому потреби і вирішив, що ми під цим приводом хочемо ще глибше запустити руку в королівську скарбницю. А ми не дуже наполягали, бо й нам було важко уявити, що чорні зайдуть так далеко. Тому захистили лише Відьомську Вежу й на цьому заспокоїлися.
— Е, ні, — похитав головою Бренан, трохи зібравшись із думками. — Тут щось не сходиться. Якщо це був чорний, то чому він
— Ми думали над цим — я, Альса, найстарші, — і дійшли невтішного висновку, що зловмисникові мало було однієї лише Енгасової смерті. Він прагнув саме того, чого нам вдалося уникнути, приховавши правду про отруєння. Такии скандал істотно послабив би ваші позиції в боротьбі за престол і, відповідно, покращив би шанси ваших головних конкурентів. Вірніше, двох із них — лорда Авлайда і лорда Фінвара. Ґраф Ярвійський так само б постраждав, бо всім відомо про иого лояльність до нас.
Ґвен іще дужче спохмурніла. А Бренанові стало моторошно.
— Отже, — сказав він, — хтось із цих двох змовився з чорними.
— Не конче сам претендент, — зауважила Брігід. — Радше хтось із його наближених. Але суті справи це не міняє — хоч так, хоч сяк, а на престол Катерлаху, країни з Мінеган- ської П’ятірки, пнеться людина, прямо чи опосередковано пов’язана з чорними чаклунами. Словом, ситуація паскудна, гіршої годі й вигадати. Саме тому я пропонувала підтримати лорда Ріґвара. За нашого сприяння він досить легко виграв би вибори, а ви ґарантовано стали б його наступниками.
— Ну, якщо так склалися обставини. — почав був Бренан, проте Брігід урвала його.
— Ні, я вже передумала. І не лише тому, що Ґвен тепер реґент Катерлаху. Ще вчора мене вжахнув здогад, що, може, ми недооцінюємо ворога, і той чорний чаклун якраз грає на боці ґрафа Ярвіиського. Можливо, він прорахував наперед хід наших думок і влаштував усе так, щоб ми запідозрили Авлаида з Фінваром і, в намаганні зупинити їх, самі всадовили на трон Ріґвара аб Ковґала.
— Ну, це малоимовірно, — озвалася Ґвен. — Чи то пак, узагалі неимовірно. Адже всім відомо, що лорд Ріґвар наш союзник. Чорним немає сенсу иого підтримувати.
— За великим рахунком, їм немає сенсу підтримувати будь-кого з претендентів. Катерлах перебуває в сфері нашого впливу, і чаклуни — хоч звичаині, хоч чорні, — не годні цього змінити, навіть якщо матимуть спільників в оточенні короля. Та гадаю, що наразі йдеться не про політику, а про отримання особистої вигоди. Від Ріґварової перемоги виграє не лише він один, а и увесь Дім О’Гедвин. У ньому, як і в інших княжих домах, є різні люди, тож не виключено, що один з близьких родичів ґрафа Ярвіиського міг укласти спілку з чорними, пообіцявши їм гарно заплатити. Ну, а чорні, мабуть, спокусилися не так грошима, як можливістю втерти нам носа и бодаи частково помститися за поразку на Іхелдироидському тракті та смерть Ярлаха аб Конала.
— Ти вже поділилася цими міркуваннями з наистарши- ми? — запитала Ґвен.
— Учора ж я їм і написала. А сьогодні вранці отримала листа від сестри Кеиліон. Вона вважає, що я надто драматизую, але не стала заперечувати такої можливості. Ні вказівок, ні рекомендаціи у листі не було — а це означає, що наи- старші розіишлись у думках і не змогли виробити єдиної позиції. Отже, щонаименше троє з них схиляються до того, що вам варто вже зараз претендувати на престол. Звичаи- но, вони б і так підтримали будь-яке ваше рішення, але при цьому демонстрували б вам своє одностаине несхвалення. Тепер цієї одностаиності и близько не буде.
Після розмови з Брігід Ґвен пішла до себе, щоб перевдягтися и трохи відпочити з дороги. Бренан збирався вчинити так само, але в коридорі иого перехопила Альса, яка саме повернулася від короля. Він чекав, що старша стане випитувати деталі їхньої з Енгасом приватної бесіди, однак її це не дуже цікавило. Затягши Бренана до свого кабінету, вона передовсім з’ясувала, що иому з Ґвен уже відомо про отруєння короля, і слідом за Брігід застерегла від розголошення цієї таємниці. Далі заходилася повчати иого, як він має відповідати на запитання, пов’язані з несподіваним реґент- ством Ґвен, і що слід говорити, коли у вельможному товаристві заиде мова про маибутні вибори короля. Бренан увічливо вислухав її настанови, хоча про себе вже вирішив, що керуватиметься порадами Брігід, яка набагато краще орієнтувалася в катерлахськіи політиці.
