— Потім, — коротко кинула Брігід, озирнувшись на передпокій, звідки долинали притишені голоси вельмож та сановників. — Ходімо звідси.
Натовп у коридорі шанобливо розступився перед ними. Вони рушили в бік ґалерейного переходу, що найкоротшим шляхом вів до Відьомської Вежі, а коли вже звертали за ріг, позаду почувся здивований гомін — очевидячки, придворним повідомили про королівське рішення. Хтось голосно вигукнув:
— Що?! Леді-реґент?
Брігід, що йшла праворуч від Бренана, мигцем усміхнулася й прокоментувала:
— Отак народжується нова традиція. Тож можеш не турбуватися, Ґвен, ніхто не називатиме тебе лордом.
За спиною Бренана пролунав здивований зойк, і наступної миті він збагнув, що то була Норін, бо водночас із цим озвалася Блодвен:
— Та невже?!
Ґвен ствердно кивнула:
— Так і є. Я й сама розгублена.
— А до цього, — сказала Шаннон, — король довго розмовляв з Бренаном сам-на-сам. Ще я помітила, що указ написано Енгасовою рукою, а міністри були так само здивовані, як і всі. До речі, про що ви говорили? Як ти переконав иого?
Бренан заперечно похитав головою:
— Я не переконував. Король усе вирішив ще до нашої зустрічі. Гадаю, иого вмовив лорд Кивін.
— Схоже, що так, — після коротких роздумів погодилася Брігід. — Сьогодні вранці я мала з ним розмову, і в мене склалося враження, що він щось приховує. Міг би и сказати мені правду, бо я цілии день боялася, що О’Бринмори зробили вибір на користь лорда Авлаида. Хоч, мабуть, це Енгас попросив иого мовчати — щоб ми ще трохи понервували. Не любить він нас. ї до останнього свого подиху не любитиме.
— А проте, — зауважила Шаина, — він таки наважився призначити Ґвен.
— Це, швидше, була Кивінова ініціатива, а король просто дослухався до иого арґументів. ї, либонь, поставив певні умови, — Брігід запитливо глянула на Бренана. — Сподіваюсь, вони не дуже обтяжливі?
— То були не умови, бо я нічого не обіцяв,— відповів Бренан. — Також не давав слова мовчати про нашу розмову. Але не певен, чи правильно буде переповідати її.
— Тоді не треба, — баидуже сказала Брігід. — Я и так знаю, в якии бік крутяться коліщата в иого голові. Б’юсь об заклад, він застерігав тебе, що Ґвен в усьому слухатиметься наистарших сестер, і радив у разі твоєї перемоги відкласти ваше весілля нарік-півтора.
— Лише на півроку-рік, — зробив уточнення Бренан.
— Думаю, це буде правильно, — промовила Ґвен, невміло приховуючи своє полегшення.
Бренанові стало прикро. Він бо ж так мріяв про тои день, коли нарешті одружиться з нею, а от її цілком влаштовували їхні теперішні стосунки наречених. Утім, Бренан розумів, як болісно для Ґвен відмовлятися від свого відьомського минулого, тому и у гадці не мав тиснути на неї і ладен був чекати, скільки знадобиться. На щастя, часу вони мають удосталь. Хаи і не так багато, як відьми, але років сім- десят-вісімдесят у них іще є.
Діишовши Відьомської Вежі, Брігід сказала:
— Блодвен, зараз же напиши найстаршим листа. А я хочу поговорити з Бренаном і Ґвен. — Вона глянула на Шай- ну, яка явно намірилася піти з ними, і додала: — Тільки ми втрьох, сестро. А ти, мабуть, хочеш відпочити з дороги, полежати в гарячіи ванні.
— Бренан і Ґвен теж стомилися,— слушно зауважила Шаина.
