— Вона мешкає наТір Мінегані, працює на відьом, — пояснив Кіннан. — Скільки саме, демон не сказав, але довго — більше десяти років.
На цю звістку Феилан аж отетерів і втупився в свого співрозмовника недовірливим поглядом. Протягом останніх двох століть усі спроби Братства заслати на Тір Мінеган шпигунів зазнавали невдачі, їх швидко викривали — щонаидовше за місяць-другии. А тут з’ясувалося, що вже понад десять років у відьомськіи твердині перебуває чорна чаклунка. ї мало того, належить до їхніх слуг!
— Неимовірно. Просто неимовірно.— похитав головою Феилан. — Я схиляюся перед відважністю цієї жінки. ї захоплююся прозірливістю чаклуна, що обрав її для цієї місії . Не здивуюсь, якщо то був Ярлах.
— Ні, не Ярлах. Ця чаклунка прииняла Темну Енерґію вже на Тір Мінегані. Формально вона не належить до Братства і підзвітна безпосередньо Ан Нувінові. Досі ніхто з наших про неї не знав, ми перші. Це вияв високої довіри до нас.
— Так, розумію,— повільно мовив Феилан.— ї можу зробити з цього висновок, що наразі не идеться про банальне вбивство Еирін вер Ґледіс. Тоді б наша участь не знадобилася.
— Атож, — підтвердив Кіннан. — Демон віддав чіткии наказ захопити її живою. Це навіть не обговорюється. Саме
тому мені потрібна твоя світла голова.
„Добре, що ти це визнаєш,“— подумав Феилан, улеще- нии иого словами. — „Бо інакше нам було б важко співпра- цювати.“
Кіннан аб Мадоґ був людиною, поза будь-яким сумнівом, видатною — у Кованхарі не заведено роздавати професорські мантії сірим посередностям. Він мав неабиякии організаторськии хист, тож і не дивно, що після Ярлахової смерті саме до нього переишло керівництво. Проте иому бракувало гнучкості мислення, щоб розробляти хитромудрі плани і прораховувати всі можливі варіанти розвитку подіи. На щастя, він це цілком усвідомлював (що було цінною рисою для керівника], тому потребував Феилана з иого могутнім аналітичним розумом.
— Твоя розповідь про відьмачих кузин навела мене на одну ідею, — продовжував Кіннан. — Як думаєш, може, варто натиснути на Еирін через її батька? Наскільки мені відомо, в Леннірі зараз немає відьом. Якиись час там гостювала Аиліш вер Нів, наистарші доручили іи встановити в Карду- ґалі захист від проникнень із Тиндаяру. Потім вона повернулась до Евраха, ну а захист для нас не проблема. Короля можна викрасти и поза межами Кардуґала — скажімо, на полюванні, до якого він дуже охочии.
— І що далі?— запитав Феилан.— Напишемо листа: „Або ми вб'ємо твого таточка, або дозволь демонам забрати тебе в Ан Нувін“? Дурниці! Можливо, яка-небудь дівчина простого роду и повелася б на цеи шантаж, офірувала б собою задля порятунку коханого батька, але принцеса так ніколи не вчинить. Зовсім не тому, що принцеси не люблять своїх батьків, просто їх змалку виховують ставити суспільні інтереси над особистими. Для Еирін вер Ґледіс це буде не просто вибір між її життям та батьковим, вона зважатиме и на те, до яких наслідків може призвести поглинення Ан Ну- віном Первісної Іскри. Ці наслідки вона визнає однозначно неґативними, бо напевно ототожнює добро для людства зі всесвітнім пануванням відьом. Тому її рішення спроґнозу- вати неважко.
Кіннан пильно подивився на нього:
— То ти вже розглядав такии варіант?
У відповідь Феилан силувано посміхнувся:
— Я ж тут не лише трусився від страху. Часу на роздуми було вдосталь, і я частенько міркував над тим, як ушанувати Ярлахову пам’ять, довівши до кінця иого останню справу. Король Келлах видається очевидним наивразливішим місцем Еирін вер Ґледіс; а проте, як ти щоино сам сказав, відьми не охороняють иого. Хоч, гадаю, їхні наистарші були на це згодні — аякже, такии розкішнии привід, не порушуючи формально боикоту, оголошеного Південним Королівствам, фактично окупувати одне з них, нехаи і наименше. Мабуть, від цього відмовилася сама Еирін, бо розуміла, що присутність відьом у Леннірі не ґарантує батькової безпеки, лише приверне до нього нашу увагу.
— А якісь інші плани ти розробляв?
— Не скажу, що розробляв, але іноді обдумував. І в кожному знаходив слабини, що зводили все нанівець. Проте досі я не враховував присутності у ворожому таборі нашої людини — а це геть усе міняє. Тепер буде легше.
— Авжеж, — погодився Кіннан, — набагато легше. Якби ж ми від самого початку знали про неї.
Він не договорив, але Феилан і так усе зрозумів. Ан Ну- він став жертвою власної жадібності, хотів здобути собі Первісну і водночас зберегти свого аґента серед відьом. Якби Еирін вер Ґледіс приїхала на Тір Мінеган з непробудже- ною Іскрою, все було б дуже просто, навіть елементарно. На жаль, цеи шанс втрачено безповоротно.
— Що ж, доведеться розпочинати все спочатку, — сказав Феилан уголос. — Але нічого, впораємося. Врешті-решт Темнии Володар таки здобуде Первісну Іскру і стане ще могутнішим.
