— За такої кількості втаємничених ця історія швидко набуде розголосу, — зауважила Шаннон.
— Не біда. Головне, щоб чутки виходили не від нас. — Із цими словами Брігід гостро глянула на Мораґ. — А коли почнуть звертатися за підтвердженням, ми всі будемо дотримуватись лише фактів. Так, напад готувався. Так, иого організував чорнии на ім’я Феилан аб Мередид. Так, він намагався викрасти Бренанових кузин. А навіщо — про це можна лише гадати. ї тои, хто має голову на плечах, сам дшде правильного висновку.
Розділ XXIII
Чорні справи
Вочевидь, до міської варти Карсаллоґа брали винятково телепнів. У всякому разі, таке враження склалось у Феила- на аб Мередида, коли вже третіи вартовии, попри дію при- вертальних чарів, покликаних загострити иого увагу, ніяк не міг упізнати в кремезному бородатому чоловікові по тои бік невеликої портової площі місцеву кримінальну знаменитість — грабіжника та вбивцю Раґнала на прізвисько Ди- кии.
Певнаріч, Раґнал був маистром маскуватися, проте вартовии, перебуваючи під впливом Феиланових чарів, мусив би замислитись, чому він раз по раз зиркає на того бороданя, що ж у ньому такого особливого. Та, схоже, в карсалло- ґськіи варті думати не полюбляли. А на обрії вже з’явився корабель з відьмою Моркадес вер Ріґан та двома відьмачими кузинами. Треба було поквапитися.
— Ан Вараид! — заволала жінка в натовпі, вказуючи пальцем на розбшника. — Людоньки добрі, це ж Раґнал Ан Вараид!
Якщо гостротою розуму вартові не могли похвалитися, то на швидкість їхньої реакції гріх було нарікати. Щоино зачувши це ім’я, вони миттю зорієнтувались і кинулися до бороданя. Розбіиник намагався втекти, однак Феилан це передбачив і заздалегідь наклав на иого ноги непомітне плетиво. Зараз воно спрацювало, Раґнал Дикии спіткнувся на рівному місці і впав. Четверо вартових, мов шуліки, налетіли на нього, скрутили, роззброїли и зірвали накладну бороду. Потім поставили бранця на ноги і повели в бік портової
управи, чи не на кожнім кроці пригощаючи штурханами.
Звичайно, якби тут були Раґналові поплічники, вони б спробували звільнити свого ватажка. Проте вся зграя переховувалася за містом, а Дикии приишов у порт сам, щоб подивитися на прибуття корабля і провести розвідку місцевості перед запланованим на ніч нападом. Тим самим нападом, якии замовив їм Феилан аб Мередид, заплативши дуже щедрии завдаток.
Переконавшись, що Раґнал Ан Вараид уже не вислизне з рук правоохоронців, Феилан залишив порт і вузенькою вуличкою рушив до наиближчої околиці міста. Що буде з роз- біиником далі, иого не цікавило. Наипевніше, розколеться на допиті и дасть опис зовнішності чаклуна, що замовив викрадення двоюрідних сестер Бренана аб Ґрифида. До переліку Феиланових гріхів додасться ще один злочин, та це вже нічого не змінить. Його и так розшукують, бо він чорнии чаклун, і якщо впіимають, то стратять уже за саму належність до Темного Братства. Або ж упокорять — що нітрохи не краще за смерть. Так чи інак, а иого душа опиниться в Ан Нувіні и наступні сім сторіч страждатиме в пекельних муках...
Феилан не знав, навіщо Йорвертові аб Торвалу знадобилася ця вистава, та и знати не хотів. Він без заивих запитань виконав иого доручення і радів, що так легко відбувся. Коли Ярлах незадовго до своєї смерті надіслав иого до Йорверта, то, схоже, розраховував, що Феилан тісно співпрацюватиме з ним. На щастя, Йорверт думав інакше і не став утягувати иого в свої справи, а просто порекомендував для сховку один безлюднии і безіменнии острівець за півтори тисячі миль на південь від Інісоид на Шогір. Там Феилан нашвидкуруч побудував собі невеличку хижу, щоб ховатися в ніи від палючого тропічного сонця, і впродовж наступних двох тижнів не потикав з острова носа, цілісінькі дні заимаючись двома своїми наиулюбленішими справами — читанням книжок з алхімії та конструюванням нових маґічних плетив. Харчувався місцевими фруктами и рибою, яку ловив з допомогою чарів, а потім смажив, варив або запікав.
А вчора вранці до нього завітав Йорверт і попросив про послугу. Феилан не наважився відмовити, бо відверто побоювався цього юнака і визнав за краще иому не суперечити, а просто зробити те, чого він хотів. ї тепер міг спокіино повернутися до свого вигнанського життя.
Порівнявшись із маленькою, напівзруинованою хатиною, де напевно ніхто не мешкав, Феилан звернув до неї, переступив на ґанку через вибиті двері и увшшов до середини. Власне, він міг переити до Тиндаяру и посеред вулиці, ховатися не було сенсу, але обережність уже віддавна стала однією з провідних рис иого характеру. Саме завдяки ціи обережності иому пощастило вислизнути з відьомської пастки. От Ярлах аб Конал не був таким обачним — і заплатив життям за свою легковажність.
Опинившись у непроглядніи пітьмі Тиндаяру, Феилан рушив у південно-східному напрямку, орієнтуючись за потоками Темної Енерґії. їшов неквапно, заощаджуючи сили, бо на нього чекала довгенька дорога. Добре хоч у Тиндаярі відстані скорочувалися маиже в тисячу разів, і за якісь три- чотири години, нітрохи себе не підганяючи, він міг забратися в таку далечінь, де жодна відьма иого не дістане.
Утім, Феилан не збирався решту свого життя безвилазно сидіти на тому острові. Коли відьми трохи вгамуються (хоч після сьогоднішніх подіи у Карсаллоґу доведеться чекати довше, ніж гадалося], він мав намір відновити контакти з тими товаришами по Братству, яким більш-менш довіряв, час від часу відвідувати великі міста (бажано на Півдні, де немає відьом], щоб добувати нові книжки, реактиви для алхімічних дослідів, одяг, різні побутові речі, а також харчові продукти для урізноманітнення свого раціону. Певна річ, иому знадобиться и цивілізоване житло, тому згодом він планував наиняти кількох будівельників, щоб вони поставили иому гарнии і міцнии дім. З цим передбачалися певні проблеми, бо Феилан не хотів їх викрадати, а потім під загрозою смерті змушувати працювати. Зовсім не з міркувань гуманності, просто був переконании, що рабська праця непродуктивна і низькоякісна. Підневільні, настрахані робітники зліплять иому дім абияк, ще и навмисно подбають про те, щоб будівля чимшвидше розвалилася. Та вихід завжди є; зрештою, крім чорних чаклунів, на світі не бракує и звичаиних людеи, що шанують Темного Володаря Ан Нувіну, і серед них напевно знаидуться вправні маи- стри-будівельники...
