— Як на мене, це заиве, — зауважила Мораґ. — Не вва- жаи за пусті лестощі, але ти и сам швидко вчишся бути вельможею. Маєш на це вроджене чуття.
— Ще б пак, — погодилася Шаннон. — Шкода, Мораґ, що ти не бачила, як гідно Бренан тримався, коли нас запросили до короля для оголошення указу. їншии на иого місці зверхньо поглядав би на присутніх, бодаи трохи задирав би носа — мовляв, ви зараз таке почуєте. А він був спокшнии і незворушнии, ніби нічого и не сталося, ніби все відбувається так, як він і чекав. Тому я була певна, що реґентом стане лорд Кивін, а коли Енгас назвав Ґвенине ім’я, мало не завищала від несподіванки.
— Гадаю, там усім хотілося вищати,— сказала Шаи на. — Кому просто від несподіванки, а кому — від досади. Цієї ночі багатьом лордам у Тахріні не спатиметься. А завтра-післязавтра раптовии напад вельможного безсоння пошириться на весь Катерлах. До речі, братику, маєш приготуватися, на тебе чекають важкі часи. Досі ти міг під тим або іншим більш-менш пристоиним приводом відхиляти запрошення на різні прийоми, обіди та вечері, але тепер єдиним таким приводом може бути лише інше запрошення. Відсьогодні ви з Ґвен стали офіційними особами в Катерласі: ти — претендент на престол, а вона — призначений реґент. Після того, як.— сестра осіклася,— ну, як Ґвен набуде своїх повноважень, у неї з’явиться можливість відмовляти прохачам, посилаючись на державні справи. А от ти залишатимешся у вирі великосвітських заходів аж до остаточного рішення Ради Лордів.
Бренан кивнув:
— Брігід про це говорила. І обіцяла якомога частіше влаштовувати відьомські прийоми.
— Правильно, — схвалила таке рішення Шаннон. — Хай краще ходять до нас, ніж ми до них. Бо не лише вас із Ґвен, а й усіх нас почнуть діймати. Особливо Шайну.
— І Ліама, — докинула Мораґ. — От із ним не валандатимуться, експлуатуватимуть його на повну силу. Адже ж він такии, як і вони, зовсім для них не страшнии.
— Уже почали експлуатувати, — сказав Бренан і розповів про запрошення від ґрафа Лімнахського.
— Ну, що ж, гарний початок, — вислухавши його, резюмувала Шаннон. — Якраз перед твоєю появою я говорила дівчатам, що мала Шован вер Флойд по вуха закохана в Ліама і було б добре їх одружити. Флойд аб Дереґ доволі прихильний до Сестринства і не симпатизує ні Авлайду аб Кал- ваху, ні тим більше Фінвару аб Дайхі, але це зовсім не означає, що ти без проблем отримаєш обидва лімнахські голоси. Ґраф треба чимось зацікавити, і Ліам видається дуже ласою наживкою. Всім відомо, як Ґвен любить свого брата, а у відьомському колі це велика рідкість, здебільшого ми байдужі до нашої кровної рідні. Тож лорд Флойд не лише вигідно влаштує свою найменшу доньку, а й сам матиме неабиякий зиск, породичавшись із майбутньою королевою.
— Та чи захоче цього Ліам?— із сумнівом промовив Бренан. — Схоже, він і не думає про шлюб.
— Нічого, передумає, — впевнено сказала Шайна, доливши до свого келиха вина. — Ліам, хоч і вітрогон, але хлопець розумнии та відповідальний До того ж він отримає чималу компенсацію за втрату парубоцької свободи.
— Від наистарших?
— Ні, від тебе. Останні три відьмаки, що здобували королівськии титул, перебирали на себе и усю нерухому відьомську власність у своїи країні. Першого разу це супроводжувалося гучним скандалом, коли Тидир аб Ґонвар, ставши королем ївидону, оказовим чином узяв під свою руку всі земельні володіння, що належали Тір Мінегану. Тоді частина сестер підтримали иого дії, інші стали на бік наистарших, та зрештою король Тидир переміг у ціи маино- віи суперечці і створив прецедент, якии зі сходженням на данварськии престол Альвара аб Нуллана перетворився на традицію. Звичаино ж, ти візьмеш на себе зобов’язання надавати маєтки батькам нових відьом, що народжуватимуться в Катерласі.
— Так, безумовно,— відповів Бренан, порядно ошеле- шении цією новиною. — Я.
Він і сам не знав, що збирався далі сказати, а дізнатися нагоди вже не мав, бо иого урвав стукіт у двері. Мораґ гукнула, що відчинено, і за кілька секунд до вітальні вві- ишла Брігід, тримаючи в руках складені вдвоє аркуші паперу. Змірявши несхвальним поглядом сестер із келихами вина (бо сама вживала хмільне лише з урочистих нагод], вона зупинилась на Бренанові и стримано мовила:
— Щоино надіишов ще один лист від сестри Моркадес. З дівчатами все гаразд, можеш не турбуватися. — Ці слова були дуже вчасні, бо похмурии тон Брігід змусив иого серце стиснутися від лихих передчуттів. — Але сьогодні вдень міська варта Карсаллоґа схопила в порту одного злочинця, що перебував у розшуку за кілька скоєних убивств та пограбувань. Недавно на допиті він зізнався, що разом із двома десятками спільників готував напад з метою викрадення Марвен і Ґраине.
— Китраилові покручі! — вихопилось у Бренана; він поступово переимав відьомську звичку лаятись іменем Нечистого. — То були лахлінці? їх наиняли поборники?
— Ні, — сказала Брігід і, підсунувши до столика вільне крісло, сіла. — Лахлін тут ні до чого, це суто абрадські справи. За свідченням того злочинця, їхнім замовником був чаклун.
Мораґ із розгубленим виглядом похитала головою, Шаина обурено промимрила, що це вже ні в які ворота не лізе, а Шаннон скептично запитала:
— І вони були такі дурні, що всерйоз розраховували на успіх? Не боялися виступити проти відьми?
