— Постриваи, братику, я ще не закінчила. Тебе не спри- имають за справжнього лахлінця — бо
— Ну. висловлювали. Але я думав, що це просто із ввічливості.
— З якої, до Китраила, ввічливості! — пирхнула Шаи- на, а Бренан мимоволі здригнувся. Він досі не міг звикнути до того, що іноді, хоч і нечасто, відьми лаються Вороговим ім’ям, замість уживати нейтральніші „біс“, „чорт“ або „дідько“. Як пояснила иому Ґвен, цим самим вони підкреслюють зневажливе ставлення до нього, заперечуючи тезу духівників про те, що Китраил є могутнім і нездоланним провідником всесвітнього Зла. — Бренане, повір: на відміну від багатьох інших слів, що їх ти чув на свою адресу, якраз ці слова були щирі, вони ишли від чистого серця. Кожен нормаль- нии мешканець Абраду жахається самої думки про життя на Лахліні. Навіть аґресивні фанатики, що нахвалюють тамтешні порядки, щось не дуже квапляться туди переселятися — бо и вони звикли користуватись у побуті маґією, а на Лахліні їх можуть повісити за шматок звичаиного абрад- ського мила. Та ти и сам це знаєш, не мені тобі говорити.
— А проте, — зауважив Бренан, повертаючись до основної теми розмови, — наистарші не схвалюють наміру зробити нас із Ґвен правителями Катерлаху. Отже, мають нате підстави.
— Мені начхати на думку наистарших, — сказала Шаи- на сердито. — І певна, що тобі також.
— Моя образа на них не завадить погодитися з їхніми міркуваннями, якщо вони будуть слушні.
— Всі їхні міркування зводяться до тверджень, що з Ка- терлахом ми и так маємо чудові стосунки і небагато виграємо від того, що всадовимо на трон відьмака з відьмачкою. Та це зовсім не означає, що вони не плекають власних планів, як краще використати тебе і твіи шлюб із Ґвен. Подеи- кують, що наистарші націлилися на іншу країну — на Кере- діґон...
— О, ні! — аж простогнав Бренан. — Тільки не Кереді- ґон! Він дуже близько до Лахліну, а ще там забагато лахлін- ців.
А Шаина трохи єхидо посміхнулася:
— Ну що, гарні міркування? Вважаєш їх слушними?. Хоча мушу визнати, що в таких планах є свіи резон. Кере- діґон — наибідніша країна Півночі, якщо не всього Абраду, а корона в ніи так швидко переходить від одного короля до іншого, що часто-густо її забирають у попереднього власника разом з иого головою. З цим справді треба щось робити — от тільки поява там короля-відьмак не зможе докорінно змінити ситуації. Наибільша проблема Кередіґону не в ньому самому, а в близькості Лахліну, в наявності великої кількості лахлінських утікачів, серед яких затерлося чимало шпигунів та провокаторів. Тут потрібно. а втім, це тема окремої розмови. Я поділяю думку тих сестер, які вважають, що для розв’язання кередіґонсько-лахлінського вузла слід удатися до інших методів. А ви з Ґвен наикра- ще прислужитеся для того, щоб усунути останню сериозну проблему, що перешкоджає гармоншному розвиткові країн Мінеганської П’ятірки, до якої належать Івидон, Коннахт, Алпаин, Лоигір та Катерлах. З цими п’ятьма королівствами ми не просто тісно співпрацюємо, вони є нашими вірними союзниками і надшними партнерами. У чотирьох із них уже давно склалася спадкова монархія, яка забезпечує політичну стабільність і дозволяє нам змалку виховувати прин- ців-наступників, сприяти тому, щоб із них виросли мудрі та зважені володарі, лояльні до Тір Мінегану. В Катерла- сі справи стоять не так добре, тут щоразу при зміні правлячого дому настає хаос, якии зводить нанівець усі вигоди від того, що ми можемо впливати на вибір нового короля. А щоб і народ, і знать без заперечень сприиняли перехід до спадкової монархії, потрібне довготривале та успішне правління, за час якого має зрости кілька поколінь, ко- трі розглядатимуть королівську владу не як іграшку в руках вищих лордів, а як щось самодостатнє, стіике та непорушне.
— І ти гадаєш, що ми з Ґвен зможемо забезпечити таке правління?
Шаина з упевненим виглядом кивнула:
— Авжеж, зможете. А ми вам у цьому посприяємо. Під „ми“ я розумію всіх сестер без винятку, навіть наистарших. Коли вони переконаються, що ви не залишаєте їм іншого вибору, то підтримають ваші претензії на катерлахськии престол. Сестра Альса обіцяє, що відьомське лікування дозволить королю Енгасу протягти ще два роки. Та хаи навіть і один рік — цього вистачить. Дехто вважає, що потім слід улаштувати так, щоб наступним королем обрали старого ґрафа Ріґвара аб Ковґала, і за час иого врядування ви з Ґвен зможете здобути собі авторитет серед вельмож, зміцнити своє становище, після чого вже не доведеться докладати жодних зусиль для вашого зведення на престол — більшість лордів самі, з власної волі, проголосує за вас.
— Це звучить розумно, — сказав Бренан, зрадівши можливому відтермінуванню всіх цих королівських планів. — Нам не варто квапитися.
— З одного боку так, а з іншого — ні. Що довше ви правитимете Катерлахом, то краще. І бажано, щоб ваші діти народилися вже принцами та принцесами. Крім того, корона потрібна Ґвен зараз, а не через п’ятнадцять чи двадцять років.
Бренан спантеличено глянув на сестру.
— То вона сама цього хоче?
