ПЕРВІСНА. У ВИРІ ПРОРОЦТВ

—  Зачекаи, Ріано, не квапся. Ще встигнеш. А поки спро- буи інакше. Маиже так, як пропонувала Ґвен, тільки не від- мовляися від меча, бо и справді не зможеш, а просто відпусти иого. Щиро повір у слова диннеші, що меч ніде від тебе не подінеться, і не біися втратити иого. Тобі ж не страшно вистрибнути у вікно, бо ти знаєш, що не розіб’єшся, зумієш зупинити своє падіння. Так само и віддаи подумки меч наи- старшим — це ж не страшно, бо він однаково залишиться твоїм.

—  Здається, розумію, — спроквола кивнула Ріана. — Відпустити иого. Спокіино, без страху. Як вистрибнути у вікно.

Вона заплющила очі, спершу напружилася, потім розслабилась і десь хвилину простояла нерухомо. Еирін уже почала думати, що помилилась у своєму здогаді, аж раптом у кімнаті розлігся срібнии передзвін, а слідом за ним пролунав зачудовании зоик Ґвен. Ріана та Еирін рвучко озирнулися на неї і простежили за її поглядом, спрямованим убік вікна.

Там, на підвіконні, лежав осяинии меч.

Остання крапля сили диннеші.

Листопад 2011 —лютий 2013 рр.