наче сам був теж часткою того автомата. Якусь хвилину вони, сопучи, водилися на руках, маючи намір один одного перехитрити і пхнути в Дунай. Обидва задкували від берега. Нарешті Хома, влучивши момент, щосили скрутнув автоматом убік. Руки німця хряснули в суглобах. Якийсь бойчага, зовсім не знайомий Хомі, пробігаючи мимо, луснув німця прикладом по голові. Німець вхопився за голову, поточився, але не впав. Він з жахом позадкував від високого берега. Дунай темпів унизу, як прірва.
- Не заточуйся! - важко дихаючи, вигукнув Хаєць-кий і стусонув німця його ж автоматом. - Підтримаю!
Німець заточився до берега. Хома, розігнавшись, піддав йому чоботом у спину. Німець полетів у воду.
Діялось це блискавично.
Весь берег клекотів і вихрився. Важкий, смердючий дим стелився над рікою. Штурмовики по всій набережній гранатами і врукопаш добивали противника.
Тим часом вулицями прилеглих до Парламенту кварталів уже плавом пливли колони полонених. Самі полонені тепер прискорювали ходу, щоб швидше вийти з-під вогню своєї ж артилерії. Вона без угаву садила по Пеш-ту з висот Буди.
Прочимчикувала колона угорців з білим прапором, із своїм полковником попереду.
- Де плен? - питався полковник.
Орловці та чернігівці показували йому без будапештських карт.
Німці брели в колонах, похиливши голови, ні на кого не дивлячись. Одні - ще в своїй уніформі, інші вже в пальтах, плащах, капелюхах, з шалями на шиях. Немов ведуть їх містом з в'язниці на роботу чи в лазню. Вони не мали в собі духу, морального права сміливо зустрітися поглядами з бійцями, які стояли на тротуарах ще спітнілі, розпашілі, радісні після бою. Було зовсім не холодно, проте в багатьох полонених під носами висіли краплі.
- Хоч би втерли свою арійську рідину! - гукали бійці.
Німці не втиралися.
Партію сотні на півтори гоном гнав Козаков. Сержант був сьогодні особливо збуджений.
- Чистокровна череда! -гукав він знайомим однополчанам. - Навіть два оберсти! Думаю, що майор Воронцов сьогодні нам дозволить сісти на коней.
- А Буда?
- Їй те саме буде!
Колони брели і брели.
- Було в сорок першому році,- гомонів до товаришів на тротуарі якийсь тонконогий літній піхотинець в обмотках, накручених туго до самих колін. - Один було їхній автоматник десятьох наших гнав… А тепер один наш їхніх сотню жене. Отак діла обернулися, братці.
- Історія, братику, історія, - втрутився бас. - Колесо історії… Тютюн ван?
- Нинч. Сигари… гаванські.
- Ет, барахло, братику. Кременчуцької махорочки б!… Ну та давай.
Глава XXIV
Після бою на набережній мінометники, залетівши в приміщення Парламенту, зіткнулися біля входу з Ференцом.
- Ти вже тут, Ференц? - гукнув Вася Багіров. - Уб'ють! Ще ж стріляють!…
- Уже не вб'ють, - скидаючи капелюх, спокійно й урочисто відповів художник. - Уже ні.
Наблизившись до Черниша, Ференц взяв його за руку.
- Товаришу лейтенант… гвардії, - сказав він з акцентом. - За все… всім вам… армії вашій… спасибі.
Черниш міцно потис йому руку і, не затримуючись, подався разом з бійцями вгору по білих мармурових сходах. За гуртом радісних, збуджених бійців, розвіваючи йолами свого макінтоша, поспішав і Ференц. Він вказував на колони монолітного мармуру, що підіймалися обабіч.
- Це завезені з Швеції… Це з Феррари… Це з Німеччини… Моноліти…
А Чернишеві ввижалися інші моноліти - бескеття тих сірих скель, де зостався лежати Брянський.
- Приймальний зал… Червоне дерево… Бронза… Рожевий мармур… Перед вами - високе мистецтво! Шедеври!
Це слово боляче різонуло Черниша. Не раз він чув його від Сіверцева, коли мова заходила про Ленінград.
А то ж хіба не шедеври?
Чернишеві спирало груди. Кожне Ференцове слово ранило його.
Бійці якогось іншого полку групами спускаються назустріч з ручними кулеметами на плечах, бурхливі, сяючі. Поперед себе, жартуючи, женуть кількох обеззброєних фріців.
- Куди, брати слов'яни? - ймаються назустріч.
- До міністрів.
- Нема!
- Ще сидять у каналізаційних трубах!
- Го-го-го!
Зали, мов гулкі Альпи, відлунюють веселими голосами.
У вікна крізь різнокольорові шибки ллється м'яке райдужне світло, сповнюючи зали, фойє і коридори барвистим присмерком. Ніби вступаєш цими білими сходами у маревний фантастичний світ.
